Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/11033/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/11033/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Курко О. П. 23 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.02.2024 №023830026434 про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 71 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 71 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до її спеціального стажу періоди роботи з 14.08.1989 по 13.08.1990 та з 01.08.1991 по 25.12.1995. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 грн 96 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн 00 коп (дві тисячі гривень). Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, де з 16.10.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 04.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги в розмірі 10 десяти місячних пенсій відповідно до п. 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, за результатами опрацювання заяви позивача відповідачем 20.02.2024 прийнято рішення №023830026434 про відмову в призначенні позивачеві зазначеної грошової допомоги у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Відповідачем до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи з 14.08.1989 по 13.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, а також період з 01.08.1991 по 25.12.1995, зазначений в довідці №3 від 04.10.2023, виданій ТОВ «Медичний центр Макс і К», оскільки документ не містить інформації про те, що заклад відноситься до переліку закладів охорони здоров`я, передбачених постановою КМУ 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Таким чином, спеціальний стаж становить 28 років 10 днів 19 днів. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач, з метою його скасування, звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Ч. 1 ст. 9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями ст. 26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Згідно із ст. 24 Закон № 1058 страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до п. 71 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. За змістом положень п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191). Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком №

909. П. 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17. В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, де з 16.10.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 04.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги в розмірі 10 десяти місячних пенсій відповідно до п. 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами опрацювання заяви позивача відповідачем 20.02.2024 прийнято рішення №023830026434 про відмову в призначенні позивачеві зазначеної грошової допомоги у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Відповідачем до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи з 14.08.1989 по 13.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, а також період з 01.08.1991 по 25.12.1995, зазначений в довідці №3 від 04.10.2023, виданій ТОВ «Медичний центр Макс і К», оскільки документ не містить інформації про те, що заклад відноситься до переліку закладів охорони здоров`я передбачених постановою КМУ 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Надаючи оцінку підставам відмови відповідача у виплаті позивачеві грошової допомоги, суд зазначає наступне. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач в період з 14.08.1989 по 13.09.1990 проходила інтернатуру по терапії в поліклініці №1 п. КСК Чернівського району м. Чіти (запис №5 і №6); в період з 01.08.1991 по 25.12.1995 працювала на посаді лікаря-лаборанта медсанчастини треста Вінницяпромбуд (записи №9 і №10). До матеріалів справи долучено розрахунок страхового стажу позивача, зі змісту якого слідує, що пенсійним органом при призначенні позивачеві пенсії за віком до страхового стажу зараховано, серед інших, й період з 14.08.1989 по 13.09.1990. Тобто, відповідач в повному обсязі зараховує вказаний період до загального страхового стажу, визнає факт роботи позивача або її трудовий статус протягом такого періоду, однак при цьому заперечує можливість використання цього ж періоду для розрахунку спеціального стажу, здійснюючи посилання на відсутність даних про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати. На переконання суду такі дії суперечать принципу правової визначеності та послідовності, який має забезпечувати орган пенсійного фонду у процесі реалізації своїх функцій. Відповідно до законодавства страховий і спеціальний стаж є взаємопов`язаними категоріями. Якщо період вже визнаний частиною страхового стажу, це означає, що позивач протягом цього часу перебувала у трудових відносинах, які, своєю чергою, передбачають виконання роботи або збереження трудового статусу, наприклад, під час відпусток. Таким чином, відмова у зарахуванні цього періоду до спеціального стажу, попри його визнання у складі страхового стажу, є нелогічною, непослідовною та суперечливою. Отже, незарахування одного й того ж періоду до спеціального стажу, який був уже визнаний частиною страхового стажу, за відсутності вагомих та обґрунтованих підстав є неправомірним. Щодо незарахування до спеціального стажу періоду з 01.08.1991 по 25.12.1995, то суд зазначає наступне. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік №909). Так, у розділі 2 "Охорона здоров`я" цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах. Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2108-ХІІ, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами, та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням. З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що право на пенсію за вислугу років мають не лише працівники закладів, які прямо включені до Переліку №909, а також ті, хто займав відповідні посади або виконував відповідну роботу, навіть якщо їхній заклад формально не внесений до цього списку. Таким чином, необхідно враховувати й те, що особа працювала на посаді, яка передбачає право на пенсію за вислугу років а не лише приналежність певного закладу до вищезгаданого переліку. В спірний період позивач працювала на посаді лікаря-лаборанта. Відповідачем не заперечується та не оспорюється те, що робота на вказаній посаді дає право на пенсію за вислугу років. Відтак, факт роботи позивача на відповідній посаді був достатньою підставою для врахування періоду з 01.08.1991 по 25.12.1995 до її спеціального стажу. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.