Постанова 4856 № 120/7348/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7348/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 23 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : у червні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці №UA401000/2024/000115/1 від 22.04.2024, яким позивачу відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, унаслідок чого складена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА401020/2024/000532 від 22.04.2024. Відтак, з метою захисту прав та інтересів позивача його представник звернувся з даним адміністративним позовом щодо скасування таких рішень. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000115/1 від 22.04.2024. Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2024/000532 від 22.04.2024. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 3391,36 (три тисячі триста дев`яносто одна гривня 36 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Зазначає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності. 17 січня 2025 року від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Вінницької митниці, рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/7348/24 від 13.11.2024 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у справі № 120/7348/24 у Сьомому апеляційному адміністративному суді адвоката Слободянюка Миколи Володимировича в розмірі 3600,00 грн. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2021 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (Продавець) було укладено контракт №3426/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: Рукавички, країна походження: Народна Республіка Китай, кількість: згідно інвойсу, ціна: згідно інвойсу, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно інвойсу. Відповідно до пункту 17.1 контракт набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31.12.2025. Відповідно до пункту 4.1 контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару). Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п.4.2 контракту). Загальна сума контракту становить 1 000 000,00 доларів США (п. 5.2 контракту). Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 контракту). Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (п.5.4 контракту). Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (п. 6.1 контракту). За даним контрактом позивач відповідно до інвойсу №2211 від 22.11.2023 (а.с. 71-72) планував придбати рукавички на загальну суму 50434,44 дол. США у кількості 235488 пар. Втім, у зв`язку із зміною обсягів поставки товару, продавець виставив позивачу інвойс №2211 від 28.01.2024 (а.с. 73-74). Відповідно до інвойсу №2211 від 28.01.2024 позивач придбав у покупця наступний товар: - лопата сталева штикова "американка" TM Seven+, в кількості 2004 пар/мішок, загальною вартістю 1961,916 дол. США; - лопата сталева совкова TM Seven+, в кількості 1992 пар/мішок, загальною вартістю 1965,992 дол. США; - лопата сталева штикова TM Seven+, в кількості 3000 пар/мішок, загальною вартістю 2925,000 дол. США; - рукавички синтетичні білі з сірим нітриловим покриттям (60% поліестер, 40% нітрил), NL9457, розмір 8, TM seVen, в кількості 60000 пар, загальною вартістю 5880,000 дол. США.; - рукавички жіночі салатові з фіолетовим нітриловим покриттям, NL9858, розмір 8, (60% поліестер, 40 % нітрил), TM seVen, в кількості 24240 пар, загальною вартістю 5040,000 дол. США.; - рукавички синтетичні білі з 3/4 синьочорним нітриловим покриттям NL9610, розмір 10, (60% поліестер, 40 % нітрил), TM seVen, в кількості 12240 пар, загальною вартістю 3300,000 дол. США.; - рукавички синтетичні зелені з 3/4 чорним спіненим латексним покриттям, розмір 9, FLL9528 (60% поліестер, 40 % латекс), TM seVen, в кількості 48000 пар, загальною вартістю 10944,000 дол. США.; - рукавички синтетичні сині з 3/4 вспіненим синьо-чорним латексним покриттям, FLL9320 розмір 9, (60% поліестер, 40 % латекс), TM seVen, в кількості 24000 пар, загальною вартістю 5400,000 дол. США.; - рукавички синтетичні сині з кольоровим принтом із вспіненим латексним покриттям, FLL9320 розмір 8, (60% поліестер, 40 % латекс), TM seVen, в кількості 24000 пар, загальною вартістю 5496,000 дол. США.; - рукавички синтетичні салатові з 3/4 спіненим латексним зелено-чорним покриттям, розмір 9, (60% поліестер, 40 % латекс), FLL9131, TM seVen, в кількості 24240 пар, загальною вартістю 5400,000 дол. США.; - рукавички синтетичні сірі з поліуретановим покриттям, PL9620, розмір 10, (60% поліестер, 40 % поліуретан), TM seVen, в кількості 12480 пар, загальною вартістю 2121,000 дол. США. В Інвойсах №2211 від 22.11.2023 та від 28.01.2024 сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: торговий термінал: FOB QINGDAO / FOB Циндао; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - та момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту; - термін поставки - 90 днів. На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено оплату законтрактованого товару в сумі 50593,07 дол. США, а саме: 29.11.2023 15130,33 дол. США, 25.01.2024 10086,89 дол. США, 12.03.2024 10197,93 дол. США, 13.05.2024 15177,92 дол. США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами (а.с. 75-78). В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу №2211 від 28.01.2024, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA401020022474U0 від 19.04.2024 з відповідним пакетом документів, що включав в себе: проформу-інвойс від 22.11.2023 №2211, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.01.2024 №2211, зовнішньоекономічний договір від 02.08.2021 №3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 29.11.2023 №418, від 25.01.2024 №431, від 12.03.2024 №438, довідку про транспорті витрати №2/13824 від 15.04.2024, копію митної декларації країни відправника від 30.01.2024 №421320240000020526. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA401020022474U0 від 19.04.2024 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000115/1 від 22.04.2024. У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, посадовими особами контролюючого органу виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення, а саме: - згідно п.2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр.44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо. - в копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2024 №421320240000020526 вартість кожної з позицій товарів відрізняється від задекларованої. - не надано документів на підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зокрема, зазначено, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. На переконання відповідача, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено листи щодо надання документів, зазначених в частинах 2, 3 статті 53 МК України. Листами від 22.04.2024 ФОП ОСОБА_1 відмовився від надання додаткових документів. Оскільки, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є: - для товару №1 - EМД від 29.02.2024 №UA209140/2024/006250, за якою випущено у вільний обіг товар «Інструменти ручні з недорогоцінних металів: Лопата підборочно-копальна (Американка), молоткове покриття -3 996 шт. Лопата совкова, молоткове покриття -5 520 шт. Лопата штикова гострокінцева, молоткове покриття -4 020 шт.Країна виробництва: CN. Торговельна марка: Technics. Виробник: LuannanXinfaAgriculturalToolsCo.,Ltd.» та складає 2.52 USD за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 МК України Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000115/1 від 22.04.2024, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2024/000532 від 22.04.2024. Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України а іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до ст. 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу (далі - АСМО «Інспектор»). Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК та главою 8 розділу ІІІ МК (ч. 1 ст. 53). Згідно з ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України). За обставин справи, для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД позивач надав: проформу-інвойс від 22.11.2023 №2211, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.01.2024 №2211, зовнішньоекономічний договір від 02.08.2021 №3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 29.11.2023 №418, від 25.01.2024 №431, від 12.03.2024 №438, довідку про транспорті витрати №2/13824 від 15.04.2024, копію митної декларації країни відправника від 30.01.2024 №421320240000020526 В оскарженому рішенні відповідач вказав, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр.44. Згідно п.2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр.44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій тощо. Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає, що до митного оформлення позивач надав проформу інвойс від 22.11.2023 № 2211 та інвойс від 28.01.2024 № 2211. Дійсно, в проформі інвойсі від 22.11.2023 № 2211 вказано вартість товарів 50434,44 дол. США. Однак, у зв`язку із зміною обсягів та асортименту поставки Продавець виставив позивачу інвойс від 28.01.2024 № 2211, в якому відбулися зміни в кількості та, відповідно, загальній вартості по товарах. Відтак, відбулись зміни в загальній кількості товару та загальній вартості товару, змінилася загальна вартість товару: з 50434,44 дол. США (проформа - інвойс від 22.11.2023 № 2211) до 50593,07 дол. США (інвойс від 28.01.2024 № 2211). Відповідно до статті 53 (частина 2 пункт 3) МК України рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. У інших випадках таким документом є рахунок-фактура (інвойс). Проформа-інвойс або рахунок-проформа у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом. Законодавством України не передбачено затвердженої форми та вимог щодо заповнення проформи-інвойсу. Відмінність від основного інвойсу також полягає у тому, що проформа-інвойс має попередній характер, деякі дані можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення та може бути виписаний на ще не відвантажений товар. Тобто, проформа-інвойс - не є документом на підставі якого здійснюється оплата за товар. Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 803/3649/15. Так, відповідно до матеріалів справи позивач за контрактом від 02.08.2021 № 3426/РВ відповідно до проформи інвойсу від 22.11.2023 № 2211 планував придбати товар на загальну суму 50434,44 дол. США. Проформу-інвойс від 22.11.2023 № 2211 позивач надав відповідачу разом з іншими документами для митного оформлення, що підтверджується наявністю його в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови. 28.01.2024 у зв`язку із зміною обсягів поставки Продавець виставив позивачу інвойс №2211, в якому відбулися зміни в кількості та, відповідно, загальній вартості по товарам. Фактична кількість товару і його вартість, вказані в інвойсі 28.01.2024 № 2211, відповідають даним поданої до оформлення митній декларації, кількість відповідає пакувальному листу. Інвойс 28.01.2024 № 2211 було надано митному органу, що підтверджується наявністю його в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови. Враховуючи зазначене вище слідує, що митним органом не доведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Доводи апелянта про те, що згідно з п. 2 зовнішньоекономічного договору від 02.08.2021 № 3426/PB «ціна товару вказується згідно рахунків, додатків», проте декларантом не надано на вимогу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту, специфікацій, суд відхиляє, оскільки позивач до митного оформлення надавав рахунок - інвойс від 28.01.2024 № 2211, де визначено фактичну ціну товару. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів. В той же час, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо). Верховний Суд в постанові № 803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. В обґрунтування вартості доставки товару, який вказаний у митній декларації від 19.04.2024 № 24UA401020022474U позивач, зокрема, надав: - договір транспортного експедирування від 01.06.2018 № 18.04.2018/27ОД (а.с. 79-86); - договір перевезення вантажу від 21.07.2023 № 21.07.2023/431ОД-П (а.с. 87-91); - договір про транспортно-експедиційні послуги від 24.01.2024 №25/10-2024/10-2 (а.с. 92-95); - акти про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с. 96-103); - платіжні інструкції (а.с. 104-107). Доводи апелянта про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними, як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності у митного органу. Таким чином слідує, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи. Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав. Визначаючись щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України, то колегія суддів зазначає таке. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 (справа № 200/6521/20-а) зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару. При цьому не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17). Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Оскаржене рішення не містить обґрунтованої підстави для можливого застосування єдиної ціни до різного асортименту товару, тому таке рішення не можна вважати таким, що прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (ст. 2 КАС України). Вирішуючи спірне питання колегія суддів враховує правові позиції, що зазначені в постановах від 24 листопада 2021 року у справі №9520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу на тому, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Всупереч вказаному вище, відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань. З огляду на зазначене вище колегія суддів робить висновок, що позивачем разом із митною декларацією були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару. Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності на які зіслався відповідач спростовано дослідженими судом доказами. Таким чином зазначене вище свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а відтак вказує на протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару від 22.04.2024 №UА401000/2024/000115/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2024 UА401020/2024/000532. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України). Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: договір про надання правової допомоги №1 від 09 травня 2024 року; рахунок №24/05/24/1 від 24 травня 2024 року про оплату за договором про надання правової допомоги №1 від 09 травня 2024 року; платіжну інструкцію №1462 від 28.05.2024 про оплату за договором про надання правової допомоги №1 на суму 14534,40 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої (правової) допомоги. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Також суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн., що відповідає вимогам об`єктивності та розумності. Визначаючись щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у справі №120/7348/24 у Сьомому апеляційному адміністративному суді адвоката Слободянюка Миколи Володимировича в розмірі 3600,00 грн., колегія суддів враховує наступне. З матеріалів справи встановлено, що представником позивача Слободянюком М.В. протягом встановленого процесуальним законом строку було надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, серед яких: - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої (правової) допомоги; - ордер про надання правничої (правової) допомоги; - договір про надання правової допомоги №1 від 09 травня 2024 року; - акт приймання-передачі наданих послуг від 17 січня 2025 року; - детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги; - квитанцію про надсилання заяви про стягнення витрати на правничу допомогу відповідачу. Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Водночас, колегія суддів не вбачає доцільності стягнення з відповідача судових витрат всієї суми, зокрема, 3 600 грн. Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останні не можуть вважатися обґрунтованими щодо розміру заявленої на їх надання кількості часу та відповідного розміру оплати. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню. Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : стягнути з Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.