Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8465/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 р. Справа № 520/8465/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.07.24 по справі № 520/8465/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, апелянт), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 №0010825-2405-2030 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 9401,40 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 р. № 0010826-2405-2030 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 38475,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 р. № 0010824-2405-2030 за 2021 рік на суму 23358,00 грн; - стягнути з ГУ ДПС у Харківській області витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17000,00 грн. 04.07.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду задоволено заяву ГУ ДПС у Харківській області про часткове закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Провадження у справі №520/8465/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 № 0010824-2405-2030 за 2021 рік на суму 23358,00 грн закрито. Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 397,15 грн. Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. 04.07.2024 рішенням Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 №0010825-2405-2030 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 9401,40 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.02.2023 № 0010826-2405-2030 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на суму 38475,00 грн. Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 814,05 грн. Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу , в якій просив суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, тобто платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 ( далі- закон №1952-ІV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі- Порядок №1127). Апелянт зазначив, що податок на нерухоме майно позивачці нарахований відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями (далі Рішення № 542/17), застосована ставка податку 1% від мінімальної заробітної плати. Тип будівель офісні (вул. Квітки Основ`яненка, 12) та торгівельні (пр. Московський, 196- А). Відповідно до відкритих інтернет ресурсів за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться торговий будинок «Будинок меблів». Склади ідентифіковані за переліком п.п.14.1.129 Податкового кодексу України ( далі- ПК України) , як «будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування» (п.п. «б» п.п.14.1.129 п. 14.1. ст. 14 ПКУ) та «будівлі торговельні» відповідно до Рішення № 542/17. Відповідно до наданих декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2021 рік задекларовано дохід, отриманий від діяльності надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна. Вважає, що визначення ОСОБА_1 зобов`язань відбулось відповідно до норм податкового законодавства, а тому підстави для скасування рішень контролюючого органу відсутні. Крім того, апелянт не погоджується зі стягнутою судом першої інстанції сумою витрат на правову допомогу з огляду на її не співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Зазначив, що позивачка не довела витрати на професійну правничу допомогу, тому підстави для стягнення таких витрат відстуні. Позивачка надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, заперечуючи проти доводів скарги відповідача, вважаючи правомірним рішення суду першої інстанції, таким, що не має підстав для його скасування, просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 - без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності від 14.12.2016, ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення 2-го рівня підвалу №54-61 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 174,1 кв.м за адресою : АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2164 від 14.12.2016. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2017, ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення підвалу №І-ХІІІ в літ.А-3 загальною площею 712,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування №1676 від 07.06.2017. 08.02.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік: -№0010825-2405-2030 в розмірі 10446,00 грн (об`єкт оподаткування нежитлове приміщення 2-го рівня підвалу №54-61 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 174,1 кв.м за адресою : АДРЕСА_2 ); -№0010826-2405-2030 в розмірі 42750,00 грн (об`єкт оподаткування нежитлове приміщення підвалу №І-ХІІІ в літ.А-3 загальною площею 712,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ). Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивачка звернулась за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1% розміру мінімальної робітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, оскільки належні позивачу нежитлові приміщення є підвалами та в розумінні рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.07.2017 №542/17 у 2021 році відносяться до категорії «інші будівлі», до яких застосовується ставка податку 0,1 %, а не 1%, як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Крім того, суд першої інстанції, за наслідками розгляду справи, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі за текстом - ПК України). Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Нормами пп.266.2.1 п.266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно пп.266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 ПК України). Згідно з абз.6 пп.266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Колегією суддів встановлено, що позивачка є власником нежитлових приміщень (підвалів) , розташованих за адресою АДРЕСА_2 , а саме: нежитлових приміщень 2-го рівня підвалу №54-61 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 174,1 кв.м та за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлових приміщень підвалу №І-ХІІІ в літ.А-3, загальною площею 712,5 кв.м. ГУ ДПС у Харківській області визначено суми податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно за 2021 рік, виходячи зі ставки 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 квадратний метр, як до об`єктів нежитлової нерухомості - будівель торгівельних та офісних, посилаючись на те, що дані з реєстрів не дають можливість визначити призначення приміщень та використовуючи дані відкритих інтернет-ресурсів. Під час вирішення функціонального призначення належних позивачу приміщень, судом враховано дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.12.2016, договору дарування від 07.06.2017, технічних паспортів нежитлових приміщень, з яких вбачається, що останні не відносяться до тих видів об`єктів, ставка оподаткування за які встановлена на рівні 1%, та повинні бути віднесені до категорії «інші будівлі» із застосуванням ставки податку на рівні 0,1%. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне. Згідно з пп.14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, згідно з Додатком 1 якого передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до п.5 Додатку 1 до цього рішення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) до 01.01.2019 будівлі промислові і складі -0,25 % (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18, набрав чинності з 01.01.2019 ); 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Класифікатор забезпечує уніфікацію об`єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою. Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. Колегія суддів зазначає, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі офісні віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 122 «Будівлі офісні» клас 1220 «Будівлі офісні», який в свою чергу включає підкласи: будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів та т. ін., центри для з`їздів та конференцій, будівлі органів правосуддя, парламентські будівлі. За цим класифікатором будівлі торговельні віднесено до підрозділу «Будівлі торговельні» група 123 «Будівлі торговельні» клас 1230 «Будівлі торговельні», який в свою чергу включає підкласи: торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні тощо, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування, будівлі торговельні інші. При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16. Відповідачем визначено, що належні позивачці нежитлові будівлі, розташовані за адресою : м.Харків вул.Квітки Основ`яненка,12 належить до офісних , а нежитлові будівлі, розташовані за адресою : м.Харків пр.Московський,196-А до торговельних. Разом з тим, це висновок відповідача спростовується документами на ці нежитлові приміщенні. Так, з експлікацій приміщень до плану поверхів громадського будинку №12 літер. «А-2» по вул. Квітки-Основ`яненка в м. Харкові технічного паспорту вбачається, що належні позивачці нежитлові приміщення є підвалом за призначенням: нежитлові приміщення 2-го рівня підвалу №54-61 , загальною площею 174,1 кв.м (а.с.25). Відповідно до експлікації до технічного паспорту нежитлових приміщень підвалу №І-ХІІІ в літ. «А-3»по пр. Героїв Харкова (колишня назва пр.Московський),196-А , належні позивачці нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 712,5 кв.м складаються з приміщень складів (№ І,ІІ,V,VI,VII,IX,X), сходових клітин (№ ІV,ХІІІ), підсобних приміщень (№VIII, XII), комори (№ ХІ), коридору (№ ІІІ) (а.с.36). Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до підрозділу «Будівлі нежитлові» віднесено групу 125 «Будівлі промислові та склади», клас 1252 «Резервуари, силоси та склади», який в свою чергу включає підкласи, зокрема, 1252.9 «Склади та сховища інші». Отже, відповідно до технічних паспортів на спірні нежитлові приміщення, що були базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачка є власницею нежитлових будівель, які за функціональним призначенням є підвалом (нежитлові приміщення 2-го рівня підвалу №54-61, загальною площею 174,1 кв.м по вул.Квітки-Основ`яненка,12 в м. Харкові), та нежитлових приміщень, що мають складське призначення (нежитлові приміщення підвалу №І-ХІІІ в літ. «А-3», загальною площею 712,5 кв.м по пр. Героїв Харкова,196-А в м. Харкові), що в свою чергу, Державним класифікатором віднесені до підкласу 1252.9 «Склади та сховища інші», класу 1252 «Резервуари, силоси та склади», групи 125 «Будівлі промислові та склади». Тобто, вказані будівлі відносяться до «інших будівель» п. 5 Додатку №1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 зі змінами і доповненнями , до яких застосовується ставка оподаткування 0,1 %, а не 1% , як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Контролюючим органом не доведено, що належні позивачці на праві власності будівлі, є будівлями торговельними та офісними, оскільки конкретний об`єкт нерухомого майна визначається за його правовстановлюючими документами. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що належні позивачці об`єкти нерухомості за своїми технічними характеристиками не відноситься до будівель офісних та торгівельних. Доводи апелянта про правомірне застосування ставки в розмірі 1 % до спірних приміщень позивачки, як до будівель офісних та торговельних з огляду на те, що у Державному реєстрі речових прав відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової будівлі колегія суддів відхиляє, оскільки не відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо цільового призначення належної позивачці нежитлової будівлі, не наділяють його правом на власний розсуд, без законного на те обґрунтування визначати будь-яку ставку податку. Посилання апелянта на те, що відповідно до наданих декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2021 рік задекларовано дохід, отриманий від діяльності надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна висновків суду не спростовують. Отже, ГУ ДПС у Харківській області необґрунтовано кваліфіковано нежитлові приміщення, належні позивачці, в якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1%. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не гуртуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню. Щодо витрат на правову допомогу. Так, надаючи оцінку обґрунтованості визначеному до стягнення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення визначеної судом суми відсутні. При цьому, матеріалами справи підтверджено факт складання та подання представником позивача позовної заяви, а відтак, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів враховує, що всі доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, яким, судом першої інстанції надана вичерпна, однозначна та обґрунтована оцінка. При цьому, відповідачем не вказано розміру витрат на правничу допомогу, які б вважались обґрунтованими, а також не наведено додаткових переконливих аргументів, які б дійсно свідчили про неспівмірність визначеної судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис наданих послуг, виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги №1/1503 від 15.03.2024, а також результати апеляційного перегляду цієї справи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеної судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн з огляду на обсяг виконаної адвокатом роботи та відсутність відповідних пояснень та розрахунків з боку апелянта, якими б доводилась її неспівмірність, непропорційність або документальна непідтвердженість. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі № 520/8465/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк