Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/1463/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 703/1463/24 Провадження № 22-ц/821/165/25 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Ярошенка Б.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство « Акцент- Банк», представник позивача: адвокат Омельченко Євген Володимирович, відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року (ухваленого під головуванням судді Криви Ю.В в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2024 року ) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 05 квітня 2024 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банку» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банку» разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті htth://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір. Згідно п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку. Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а останній, в порушення норм закону та умов договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями у зв`язку з чим, станом на 09 березня 2024 року має заборгованість за кредитним договором б/н від 24 вересня 2016 року в розмірі 107 368 грн 69 коп, в тому числі: заборгованість за кредитом 88 876 грн 01 коп, заборгованість за відсотками 18 492 грн 68 коп, заборгованість за штрафами 0,00 грн. Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Акцент-Банк», Банк просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 09 березня 2024 року становить 107 368 грн 69 коп, та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2016 у розмірі 77 436,50 грн та судові витрати в сумі 2 183,85 грн, всього 79 620,35 грн. У решті позову - відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, виходячи із розміру отриманих та внесених на погашення боргу коштів, із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню 77 436 грн. 50 коп. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ця редакція Витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг», а також Тарифи узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 24 вересня 2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також розмір і порядок їх нарахування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 29 листопада 2024 року, представник АТ «Акцент- Банк» - адвокат Омельченко Є.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд послався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, проте відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався коштами, тому ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти. Вказує на необхідність врахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 202/19403/13-ц, від 18.04.2018 у справі № 705/6051/15-ц та від 14.02.2018 у справі №265/7652/15-ц. Вважає, що суд повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ, посилаючись на ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Представник банку зазначає, що враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту. На думку скаржника, є необґрунтованими сумніви щодо розрахунку заборгованості, оскільки на підтвердження правильності розрахунку Банк надав банківську виписку, відомості якої не спростовані. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. Анкета-Заява містить лише персональні дані позичальника та його контактну інформацію. У Анкеті-Заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9). Згідно довідки за картами, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2021 року, № НОМЕР_3 , строком дії до вересня місяця 2026 року, № НОМЕР_4 , строком дії до березня місяця 2027, № 4323347378619552, строком дії до грудня місяця 2028 року. Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 було встановлено наступні кредитні ліміти: 24.09.2016 - кредитний ліміт 0,00 грн, з 15.05.2018 - кредитний ліміт 11 000,00 грн, з 06.03.2019 - кредитний ліміт 5 000,00 грн, з 26.01.2023 - кредитний ліміт 27 000,00 грн, з 10.03.2023 - кредитний ліміт 41 000,00 грн, з 07.04.2023 - кредитний ліміт 53 000,00 грн, з 29.04.2023 - кредитний ліміт 63 000,00 грн, з 12.06.2023 - кредитний ліміт 73 000,00 грн, з 12.06.2023 - кредитний ліміт 88 900,00 грн. Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2016, яка станом на 09 березня 2024 року становить 107 368 грн 69 коп, в тому числі: заборгованість за кредитом 88 876 грн 01 коп, заборгованість за відсотками 18 492 грн 68 коп, заборгованість за штрафами 0,00 грн. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами. Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24.09.2016 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. Анкета-Заява містить лише персональні дані позичальника та його контактну інформацію. Водночас, Анкета заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, кредитний ліміт, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Надані банком копії додатків, а саме витяг з Тарифів користування кредитними картками «Універсальна» та «Універсальна GOLD» та витяг з Умов про надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ця редакція Витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг», а також Тарифи узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 24 вересня 2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також щодо розміру і порядку їх нарахування. Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Доводи скаржника в апеляційній скарзі про неправомірність застосування судом першої інстанції вказаного правового висновку Верховного Суду є безпідставними, оскільки вказана постанова є чинною, викладені у ній висновки стосуються спірних відносин, а тому, вони підлягали врахуванню у даній справі. Судом вірно враховано, що банк систематично змінює зміст Умов, отже стверджувати, що з вересня 2016 року (коли сторони у справі уклали договір) до квітня 2024 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає. Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано не взяв до уваги доводи банку про те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, оскільки матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування. Довідка за картами (а.с. 26) і довідка за лімітами (а.с. 27) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного між сторонами договору. Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості за договором достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, який не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані Банком у позовній заяві та вірно взяв до уваги надану Банком виписку по рахунку, встановивши, що за період з 24 вересня 2016 року по 03 березня 2024 року ОСОБА_1 було нараховано 29 932 грн 19 коп. процентів та пені за користування кредитом, вказана сума була трансформована позивачем в основний борг за кредитом. При перевірці наданої банком виписки по рахунку, суд першої інстанції встановив, що банком безпідставно було списано з рахунку відповідача кошти на погашення відсотків та пені у розмірі 29 932 грн 19 коп, які вносились ним на погашення кредиту та дійшов обгрунтованого висновку, що сплачені ОСОБА_1 кошти на погашення заборгованості у розмірі 29 932 грн. 19 коп слід зарахувати виключно на погашення тіла кредиту, тому обґрунтована сума боргу, що лишилась недоплаченою відповідачем на користь позивача становить 77 436 грн 50 коп, які підлягають до стягнення з відповідача на користь банку. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника АТ «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Є.В. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року, судові витрати слід залишити за позивачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Л.І. Василенко