Постанова Волинський апеляційний суд № 162/881/24

Справа № 162/881/24 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С. Провадження № 22-ц/802/113/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2024 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30.01.2024 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Цього ж дня відповідачем підписано заяву щодо становлення кредитного ліміту (або заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на ньому відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому, свої зобов`язання не виконав. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 12.09.2024 має заборгованість в розмірі 21738,24 грн., яка складається з наступного: 18465,22 грн. - заборгованість за кредитом; 3273,02 грн. - заборгованість по відсоткам. Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2024 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2024 у розмірі 18465,22 гривень. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 2572 гривень 09 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, розподілити судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту. При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови, у тому числі щодо сплати відсотків. З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Відповідач не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (21738,24 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 23.01.2025, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів. Відмовляючи в задоволенні вимог банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів. Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2024 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» №б/н, в якій зазначено, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.а-bank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, із застосуванням електронного підпису ОСОБА_1 підписала Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30.01.2024 (надалі - Заява ). Апеляційним судом встановлено, що у Заяві ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у UAH та встановити кредитний ліміт на наступних умовах, зокрема: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок, тип кредиту - кредитування рахунку, мета отримання кредиту - споживчі цілі. Пільговий період користування кредитним лімітом становить 62 днів за ставкою 0,000001%; у разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховуватимуться проценти за ставкою 3,4% на місяць (п.4). Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців (п.5). Обсяг відповідальності позичальника за неналежне виконання умов договору визначений у п.7. 30.01.2024 відповідачкою за допомогою електронного підпису також підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ». Згідно з довідкою за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано кредитні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2031 року. Відповідно до Довідки за лімітами за період часу з 30.01.2024 по 12.09.2024 Банком було встановлено ОСОБА_1 кредитний ліміт за Кредитним договором №б/н від 30.01.2024 22000 грн., який надалі було змінено до 19577грн. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 30.01.2024 станом на 12.09.2024 складає 21738,24 грн. та включає: заборгованість за кредитом - 18465 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3273 грн. 02 коп. Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ( Ст. 1949 ЦК України). Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі. В Анкеті-заяві позичальника від 30.01.2024у процентна ставка не зазначена. У позовній заяві банк просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Посилання позивача на Умови та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умова та правила» в якості обгрунтування права вимоги в частині нарахування відсотків апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Доданий до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не підписаний ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву від 30.01.2024, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) можуть змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У зв"язку з відсутністю доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ «А-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Щодо доданого позивачем паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ», як на підставу обґрунтованості заявлених вимог, суд вважає за необхідне вказати наступне. Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний накладенням електронного підпису відповідачем, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 04.02.2024. Більше того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку таким доказам, як паспорт споживчого кредиту, Умови та Правила і дійшов обгрунтованого висновку, що ці докази є неналежними. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки доданій до матеріалів справи Заяві. Апеляційним судом встановлено, що сторони у пункті 7 Заяви погодили відсоткову ставку за користування кредитом та порядок її сплати. Відповідно до пункту 7 Заяви пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачується у складі щомісячного платежу. Отже, договірні правовідносини сторін зафіксовані у анкеті-заяві позичальника та Заяві, які є складовими укладеного сторонами договору і врегульовують спірні правовідносини, тому проценти за користування кредитом (3,4 % на місяць), підлягають стягненню із відповідача на користь банку. З розрахунку заборгованості та виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснювала платежі на погашення кредиту, однак, внесені нею кошти у подальшому частково використовувала. За наданим розрахунком, кредитором нараховані проценти до 01.09.2024, тобто в межах строку дії кредитного договору - строку дії емітованих банком кредитних карток, за фіксованою ставкою 40,8% річних. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем тієї обставинами, що між сторонами було погоджено сплату процентів за користування кредитом та їх розмір, оскільки такі висновки суду спростовуються змістом Заяви та розрахунком. Апеляційний суд перевірив наданий позивачем розрахунок та дійшов висновку, що він проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі та дійшов висновку, що заборгованість в загальному розмірі 21738,24, яка включає: заборгованість за кредитом - 18465 грн. 22 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3273 грн. 02 коп. належить стягнути з відповідача. Посилання в апеляційній скарзі АТ «А-Банк» на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення(частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»,). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 сво 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св 20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св 19). Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20) є безпідставним, оскільки після 02 грудня 2020 року Верховний Суд сформував усталену судову практику розгляду спарв з подібними правовідносинами, яка є відмінною від тієї, що існувала станом на 02 грудня 2020 року. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом ухвалене без належного з`ясування дійсних обставин справи, без дослідження та оцінки наданих позивачем доказів, що згідно зі статтею 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення судув оскраженій частині з ухваленням нового судового рішення про задоволення зазначених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). АТ «А-Банк» при зверненні до суду з позовом сплачено 3028 грн судового збору, за подання апеляційної скарги 4542 грн. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» , якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. З апеляційної скарги вбачається, що АТ «А-Банк» оскаржував рішення в частині відмови у позові, тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становив 684 грн (456 грн. судовий збір відповідно до розміру задоволених вимог в суді першої інстанції х150%). У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та ухвалення апеляційним судом постанови про задоволення позову в частині стягнення відсотків, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3028 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 684 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2024 року в даній справі в оскарженій частині позовних вимог про відмову у стягненні заборгованості за процентами та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 3273,02 грн. (три тисячі двісті сімдесят три гривні 02 копійки). Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 3028 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 684 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: