Постанова Київський апеляційний суд № 755/9844/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/9844/24 Головуючий у І інстанції - Савлук Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2494/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - установив: У жовтні2022 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивувало тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ним, ТОВ «Євро-Реконструкція», на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року №198. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, відповідачі з серпня 2014 року своєчасно не вносили плату за отриманні послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 23 лютого 2022 року із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 62819,11 грн., що є предметом спору. Просило суд, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 62819,11 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 9682,50 грн., 3% річних у розмірі 4143,80 грн. та судовий збір у розмірі 2481 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з гарячого водопостачання у розмірі 62819,11 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2539,74 грн., та 3% річних у розмірі 1331,69 грн., а всього на загальну суму 66690, 54 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках в розмірі 827грн. з кожного відповідача. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. При цьому, відповідно до приписів п.п. 4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов`язання. Така заборона не стосується 3% річних та інфляційних страт, які передбачені ст. 625 ЦПК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер. Просило суд, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за №198, що підтверджується переліком житлових будинків, затвердженим Головою Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації 20 серпня 2015 року. Відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання гарячої води з серпня 2014 року, в результаті чого утворилась заборгованість, у розмірі - 62819,11 грн., ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, в свою чергу відповідачі не скористалися правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних у розмірі 4143, 80 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 9682, 50 грн. суд першої інстанції послався на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а тому нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період з березня 2020 по дату завершення нарахування зобов`язань згідно розрахунку заборгованості - лютий 2022 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми матеріального права. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. На території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№530-IX від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. При цьому, відповідно до на приписів п.п.4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов`язання (ст.ст. 549-552 ЦК України). Однак, така заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст.625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер. Така позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну лію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Законом України від 17.03.2020 року №530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. В Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Так, Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові. Застосування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, нараховані ТОВ «Євро-Реконструкція» 3% річних та інфляційні втрати не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких обмежено згідно вимог Закону України від 17 березня 2020 року №530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», а відповідно нараховані правомірно. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині суми стягнутої з відповідачів інфляційної складової боргу та 3% річних, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог в повному обсязі. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена судом в повному обсязі, то з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» слід стягнути судовий збір у розмірі 3721, 50 грн., який був сплачений позивачем за звернення до суду з апеляційною скаргою. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року в частині стягнення з відповідачів інфляційну складову боргу у розмірі 2539,74грн. та 3% річних у розмірі 1331,69грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) інфляційну складову боргу у розмірі 9682, 50 грн. та 3% річних у розмірі 4143, 80 грн. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, адреса: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) судовий збір у розмірі 3 721, 50грн., по 1 240,50 грн., з кожного окремо. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба