Постанова 4852 № 160/7878/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7878/24 (суддя Кадникова Г.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/7878/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 26 березня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно з яким просить: - визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не прийняття до уваги довідки №455 від 26.09.2023р., періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , видану на ім`я позивача у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління» «Трудівське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017, та періоду роботи в колгоспі «Україна» за період з 27.06.1990 по 28.11.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ; - скасувати рішення відповідача №054450002241 від 01.12.2023 року; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача №14287 від 28.11.2023 року про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, зважаючи на те, що цей трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою позивача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №054450002241 від 01.12.2023 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1990: з 27.06.1990 по 28.11.1991, з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 28.11.2023 року перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1990: з 27.06.1990 по 28.11.1991, з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017 з урахуванням проведених платежів. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а. Таким чином, позивачу протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що до страхового стажу не можливо зарахувати період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління» «Трудівське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017, оскільки у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також, для перерахунку пенсії було надано трудову книжку колгоспника, весь період роботи в якій закріплений лише однією єдиною печаткою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію. 28.11.2023 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (а.с.16). 01.12.2023 відповідачем прийнято рішення №054450002241 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління» «Трудівське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 01.07.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2015 по 24.05.2017, оскільки у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також, у трудовій книжки колгоспника весь період роботи закріплений лише однією печаткою (а.с.43). Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченими Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 8 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Відтак, фактично внаслідок невиконання Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління» «Трудівське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)) та від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а). Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями трудової книжки серія НОМЕР_1 виданої на імя ОСОБА_1 , запис №37 від 24.11.2007 року зазначено: - з 24.11.2007 переведений машиністом підземних машин, підземним з повним робочим днем в шахті з УСО (підстава наказ №1475/к від 23.11.2007) - з 01.10.2010 переведений електрослюсарем 4 розряду, підземним з повним робочим днем в шахті на УСО (підстава наказ №1080/к від 01.10.2010). - 14.02.2011 переведений електрослюсарем 5 розряду, підземним, з повним робочим днем в шахті на УСО (підстава наказ №181/к від 14.02.2011) - 10.12.2013 переведений горномонтажником 4 розряду, підземним з повним робочим днем в шахті (підстава наказ №1518/к від 10.12.2013), - 24.05.2017 звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП (а.с.59-61). Враховуючи наведене, враховуючи наявність записів у трудовій книжці позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неперерахування підприємством за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи позивача до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що у трудовій книжці колгоспника, весь період роботи позивача закріплений лише однією єдиною печаткою, оскільки відповідач не зазначає як ця обставина впливає на правильність заповнення трудової книжки колгоспника та унеможливлює зарахування до страхового стажу зазначений у ній період роботи. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/7878/24 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов