Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 683/2732/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 683/2732/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Завадська О.П. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 21 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВІП №1 (м. Старокостянтинів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Повхи Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВІП №1 (м. Старокостянтинів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Повхи Андрія Анатолійовича, в якій просив скасувати постанову серії ЕНА №2371463 від 12.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Враховуючи відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі, а також достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Постановою серії ЕНА №2371463 від 12.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнятою інспектором ВІП №1 (м. Старокостянтинів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Повхом А.А., позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 425 грн. За змістом оскаржуваної постанови, позивач 12.06.2024 о 07 год. 14 хв. на автодорозі М30 347 км, о 07 год 45 хв, керуючи автомобілем марки «CADILLAK ESCALADE», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі Н-03, 148 км в м. Старокостянтинів, здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1. «Вузька суцільна лінія» та в ході перевірки документів не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не спростовують факту вчиненого правопорушення та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до ст.23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з пунктом 2.4.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (Правила дорожнього руху), на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб. Частиною 1 статті 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Як встановлено з матеріалів справи, позивач відзначає про недоведеність працівниками поліції наявність підстав для зупинки транспортного засобу, а відтак і про відсутність підстав для пред`явлення ним документів. Відповідно до п. 13.1 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 року № 111, підставою для зупинення транспортних засобів є, зокрема, таке: порушення ПДР водіями, наявність даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, злочину, свідками якого вони є або могли бути, необхідність залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод тощо. Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Положення вказаної статті регламентуються з приписами п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», якими визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В ході розгляду даної справи, колегією суддів було оглянуто диск з відеофіксацією з місця події, на якому зафіксовано момент зупинки транспортного засобу позивача та спроба працівника поліції отримати для огляду посвідчення водія останнього та документи на транспортний засіб. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.. Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17. При цьому, судова колегія наголошує, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія пред`явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб. До того ж, як засвідчується матеріалами справи та фактично не заперечується сторонами, під час зупинки транспортного засобу позивачу повідомили причину зупинки, а саме порушення вимог дорожньої розмітки та здійснення перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1. «Вузька суцільна лінія». Відтак, зазначене порушення стало підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та вимаганням відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» пред`явлення документів: реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, поліса обов`язкового страхування. Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено факт ненадання позивачем на вимогу працівника поліції реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії та поліса обов`язкового страхування, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КупАП, за яке до позивача застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 12.06.2024 серії ЕНА №2371463. В контексті викладеного, колегія суддів доходить до переконання про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення. Наразі, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.