Постанова 4856 № 560/1333/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1333/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 20 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.10.2023 №222030009242 про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії час роботи в СМУ "Гражданжилстрой" ("Цивільжитлобуд") з 18.02.1981 по 24.09.1986 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати пенсію за віком починаючи з 26.10.2023. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.05.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за заявою від 17.10.2023 та долученими до неї документами. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2023 та долученими до неї документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 18.02.1984 до 15.08.1983 працював теслярем-бетонником 4 розряду в СМУ "Цивільжитлобуд", однак записи оформлені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки не засвідчені печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів. Тому, спірний трудовий стаж не може підтверджуватися трудовою книжкою НОМЕР_1 . Позивач разом із заявою від 17.10.2023 долучив покази свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджують спільну з позивачем роботу на одному підприємстві. Відповідачі не розглянули заяву позивача від 17.10.2023 із долученими документами в порядку, передбаченим пенсійним законодавством, не дослідили та не надали оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про зарахування періоду роботи позивача з 18.02.1981 до 15.08.1983, тому суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи: з 18.02.1981 до 15.08.1983, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства та відсутній підпис відповідальної особи. Наданий акт опитування свідків від 17.10.2023 містить опитування одного свідка, що не відповідає вимогам пункту 17 Порядку № 637; з 18.08.1983 по 24.09.1986 період знаходження у відрядженні за кордоном, оскільки відомості щодо місця роботи та країни від відомчих установ не надавались. Вважає, що виявлені недоліки є такими, що виключають можливість зарахуванню спірного періоду роботи до страхового стажу позивача. Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV прийняте на підставі та в межах чинного законодавства, яке не підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження органу виконавчої влади. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 17.10.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Рішенням від 26.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. До страхового стажу позивача не врахований період роботи з 18.02.1981 по 15.08.1983 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства та відсутній підпис відповідальної особи. Довідка про ліквідацію підприємства не надана. Страховий стаж становить 18 років 11 місяців 22 дня. Листом від 07.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення. Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком протиправною, звернулася до суду з цим позовом, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частина 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. При цьому, приписами статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом першим пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраціа СРСР від 20.06.1974 №162, яка була чинною на момент оформлення вперше трудової книжки позивача (далі Інструкція №162), при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Такі ж за змістом положення містяться в пункті 4.1 чинної станом на 24.06.1997 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Приписами пункту 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, діючим законодавством передбачено, що запис про трудовий стаж у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, повинен бути оформлений відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі наявності неточних або неправильних і неповних записів про трудовий стаж для підтвердження трудового стажу приймається інший документ, визначений пунктом 3 Порядку №637, або пояснення свідків (за наявності умов, передбачених пунктами 17, 18 Порядку №637). Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За змістом пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Таким чином, підставою для застосування пункту 18 Порядку №637 для встановлення трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, є наявність одночасно двох обставин: відсутність документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання або відсутність архівних даних з інших причин, ніж зазначені у пункті 17 Порядку №637. При цьому Порядком №637 не визначений перелік інших причин існування яких є підставою для встановлення трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, на підставі показів свідків. Однак, за змістом пункту 17 Порядку №637 такі причини мають бути поважними вказувати на неможливість отримання відповідних документів про стаж. Як встановлено судом першої інстанції, підставою відмови у призначенні пенсії слугувало не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.02.1981 по 15.08.1983 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства та відсутній підпис відповідальної особи. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 18.02.1984 до 15.08.1983 працював теслярем-бетонником 4 розряду в СМУ "Цивільжитлобуд", однак записи оформлені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки не засвідчені печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів. Тому, спірний трудовий стаж не може підтверджуватися трудовою книжкою НОМЕР_1 . Також, 28.12.2003 архівний відділ Хмельницької міської ради повідомив позивача, що надати інформацію щодо факту роботи в БМУ "Цивільжитлобуд" у 1981-1994 роках немає можливості у зв`язку з тим, що документи з кадрових питань на зберігання не передавались. Листом від 29.12.2003 державний архів Хмельницької області зазначив, що документи БМУ "Цивільжитлобуд" на державне зберігання не надходили. Відповідно до довідки арбітражного керуючого Матущака В.І. від 10.01.2024 надати інформацію щодо правонаступництва БМУ "Цивільжитлобуд" та наявності в архіві підприємства документів по заробітній платі немає можливості, оскільки в ході ліквідаційної процедури та інвентаризації документи ліквідатору не передавались. Поряд з цим встановлено, що листом від 11.01.2024 Головне управління статистики у Хмельницькій області повідомило, що рішеннями виконавчого комітету від 12.04.1993 підприємство СМУ "Цивільжитлобуд" перейменоване у будівельно-монтажне управління "Цивільжитлобуд", від 15.12.1994 - орендне підприємство "Цивільжитлобуд", у 26.06.1995 - колективне підприємство "Цивільжитлобуд". Разом з тим встановлено, що позивач разом із заявою від 17.10.2023 долучив покази свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджують спільну з позивачем роботу на одному підприємстві. Проте, при винесенні рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надало оцінки долученим документам. При цьому, під час судового розгляду відповідачі не довели правомірність спірного рішення та відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком, враховуючи наявні у матеріалах пенсійної справи покази свідків, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.10.2023 підлягало скасуванню. Крім того, відповідачі не розглянули заяву позивача від 17.10.2023 із долученими документами в порядку, передбаченим пенсійним законодавством, не дослідили та не надали оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про зарахування періоду роботи позивача з 18.02.1981 до 15.08.1983, тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду. З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.