Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/14900/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/14900/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 21 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2) , в якому просив: -визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в рішенні про відмову в призначенні пенсії № 063350031735 від 09.04.2024; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, періоди роботи з 06.10.1981 по 25.06.1987, з 13.01.1988 по 13.08.1999 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення права на пенсію, а саме з 19.04.2024. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково: -визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.04.2024 № 063350031735 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, періоди роботи з 06.10.1981 по 25.06.1987, з 13.01.1988 по 13.08.1999 та призначити з 19.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач 2, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача

2. За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 09.04.2024 № 063350031735, про відмову в призначенні пенсії. За змістом вказаного рішення до страхового стажу позивача не зараховано: -періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 06.10.1981 по 25.06.1987, оскільки назва організації при зарахуванні не відповідає назві на печатці при звільненні; з 13.01.1988 по 13.08.1999, оскільки є виправлення в даті звільнення. Додатково повідомляємо, що ім`я на титульній сторінці трудової " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_2 " російською мовою; -період догляду до трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у свідоцтвах про народження зазначене ім`я матері не відповідає паспортним даним; -період навчання з 01.09.1981 по 21.06.1986, оскільки зазначені періоди перетинаються з роботою. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. За визначенням, наведеним в частині 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Таким чином, за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу. З матеріалів справи з`ясовано, що до страхового стажу позивача зокрема не зараховано: - з 06.10.1981 по 25.06.1987, оскільки назва організації при зарахуванні не відповідає назві на печатці при звільненні; - з 13.01.1988 по 13.08.1999, оскільки є виправлення в даті звільнення. З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.10.1981, вбачається таке: Завод "Електросигнал": - запис № 1: 06.10.1981 прийнята в 313 БКМ контролером по 2 р, с. 1, розп. № 48 від 06.10.1981; -запис № 4: 25.06.1987 звільнена за власним бажанням, ст. 31 КЗпП РРФСР, розп. № 1104 від 25.06.1987; Житомирський завод "Автозапчасть"Клуб: -запис № 5: 13.01.1988 прийнята старшим бухгалтером клуба з-да "Автозапчасть", протокол № 30 від 12.01.1988; -запис № 7: 13.08.1999 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, протокол № 12 від 29.07.199; Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку). Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. За змістом положень п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Так, відповідно до норм Порядку №637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж/родинні відносини, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.07.2024 у справі № 295/6188/24 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я « ОСОБА_1 » (російською мовою). При цьому, Верховним Судом у постанові від 24.05.2018р. у справі за №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Колегія суддів зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а. Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача у спірні періоди з 06.10.1981 по 25.06.1987 та з 13.01.1988 по 13.08.1999. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і в тій частині, що зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період догляду до трирічного віку за дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.07.2024 у справі № 295/6188/24, встановлено факт материнства ОСОБА_1 щодо останніх. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.