Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 712/9993/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/9993/24 Суддя (судді) першої інстанції: Троян Т.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Заїки М.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про скасування постанови від 15.08.2024 № 1051/М/2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.10.2024 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 15.08.2024 №1051/М/2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи були з`ясовані і доведені обставини, які свідчать, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та оскаржувану постанову склали не уповноважені суб`єкти. Зауважив, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 мали всі можливості через наявні в їх розпорядженні технічні засоби і маючи доступ до всіх систем та реєстрів, встановити, що позивач не знаходиться в розшуку. Також вказано, що позивача та його адвоката не повідомлено про час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувану постанову, складену нібито 15.08.2024 о 16:00, адвокат позивача отримав ще 15.08.2024 о 13:00. Крім того, в постанові від 15.08.2024 наявні помилки, адже як порушник вказується ОСОБА_2 , який до справи не має жодного відношення. В якості свідків вказані особи, які є працівниками ТЦК. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 25.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 10.01.2025 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Вирішуючи цей спір по суті, суд першої інстанції встановив, що 15.08.2024 працівниками патрульної поліції Черкаського районного управління поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутність військово-облікового документу. 15.08.2024 оператором відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким 15.08.2024 о 10:00 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу військовозобов?язаного в силу його відсутності. Дане діяння є порушенням вимог частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) та п. 10-1 Правил військового обліку призовників, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Правил військового обліку). ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 15.08.2024. ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_4 від 15.08.2024 № 1051/М/2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. Позивач не погодився із вказаною постановою від 15.08.2024 № 1051/М/2024 та звернувся до суду із зазначеною позовною заявою. Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на доведеність вчинення позивачем вказаного правопорушення та дотримання порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Щодо вказаного висновку суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне. 24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час. З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію. Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період. Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. За приписами ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно із ч.2 п. 10-1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Позивач не заперечує, що він не має діючого військового облікового документу за його оформленням не звертався. Таким чином, позивач порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII та ч.2 п. 10-1 Правил військового обліку. Процедуру оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначає Інструкція зі складання ТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом МОУ від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3). Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пункт 2 розділу І Інструкції № 3 передбачає, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо позивача 15.08.2024 складено оператором відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 . Разом з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем, незважаючи на відповідні доводи позивача, не надано, доказів того, що оператор відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 визначений уповноваженою особою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 3543-XII посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення. Постанова від 15.08.2024 № 1051/М/2024 складена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_4 , тобто уповноваженим суб`єктом, що спростовує доводи позивача у цій частині. Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Апеляційний суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення». Встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 15.08.2024 вказано лише дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак не зазначено часу, на який призначено розгляд справи. У постанові від 15.08.2024 №1051/М/2024 також відсутні відомості про час розгляду справи. Посилання відповідача на те, що розгляд справи було призначено на 16:00 15.08.2024, як і клопотав позивач, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лінник М.С. були присутні на розгляді справи, не підтверджені жодними доказами та заперечуються в апеляційній скарзі. Крім того, адвокат позивача зауважив, що працівники ТЦК після складання протоколу повідомили, що про розгляд справи буде повідомлено окремо, адвокат не заявляв клопотання про розгляд справи о 16:00, а в період з 15:17 по 14:31 знаходився в залі судового засідання Соснівського районного суду м. Черкаси, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання. При цьому, позивач не заперечує, що був присутній під час розгляду справи. Посилання позивача на те, що в протоколі від 15.08.2024 в якості свідків вказані особи, які є працівниками ТЦК не підтверджені жодними доказами, однак заслуговують на увагу, з огляду на те, що такий протокол складений в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 загальний доступ до якого обмежений. Доводи позивача про те, що в постанові від 15.08.2024 наявні помилки, адже як порушник вказується ОСОБА_2 , який до справи не має жодного відношення, колегія не вважає доказом протиправності такої постанови та розцінює таку обставину як технічну помилку, допущену при оформленні постанови. Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу». Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що неповідомлення позивача про час розгляду справи про адміністративне правопорушення у даному випадку позбавило позивача права мати професійну правову допомогу під час розгляду справи. З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що незважаючи на встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, допущені відповідачем порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді недоведення складання протоколу про адміністративне правопорушення від 15.08.2024 уповноваженою особою та неповідомлення позивача про час розгляду його справи вказують на протиправність оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків в частині дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення, апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позовних вимог без задоволення. При цьому, з огляду на підтвердження матеріалами справи факту допущення позивачем вказаного порушення, доцільним є скасування спірної постанови і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Однак, згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього кодексу. Згідно із ст. 284 КУпАП справа підлягає закриттю за наявності обставин, передбачених ст. 247 даного Кодексу. Оскільки вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП виявлено 15.08.2024, станом на час ухвалення даної постанови минув строк притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП необхідно закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають. При цьому, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до апеляційної скарги надано копії: договору про надання юридичних послуг від 21.10.2024, ордеру серії СА № 1101103, розрахунок від 23.10.2024, платіжну інструкції від 22.10.2024 на суму 2010,05 грн, квитанцію від 21.08.2024 на суму 3 000 грн. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно із ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Оскільки відповідач не заперечив заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правову допомогу, такі витрати належить стягнути у повному обсязі, в сумі 5 000 грн. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове рішення. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 15.08.2024 № 1051/М/2024. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя М.М. Заїка Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку