Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10688/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10688/24 Перша інстанція: суддя Свида Л.І., повний текст судового рішення складено 16.10.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 року о/р 156050009315 в частині відмови позивачу у донарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. 13.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та щодо перерахунку стажу за період з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу відмовлено в частині донарахування стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ «Аккумсервіс», оскільки запис в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка заведена 22.12.1982 року, не містить назви організації, де позивач працював даний період, чим порушено п. 2.14. розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та в записі про звільнення з роботи відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи, чим порушено п. 4.1. Інструкції. Рішенням відмовлено в частині дорахування стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ «Аккумсервіс», оскільки запис в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка заведена 22.12.1982 року, не містить назви організації, де позивач працював даний період, чим порушено п. 2.14. розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та в записі про звільнення з роботи відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи, чим порушено п. 4.1. Інструкції. Зазначеним вище рішенням позивачу частково відмовлено щодо перерахунку стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Позивач зазначає, що його трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивача було прийнято на роботу, у тому числі печатку роботодавця та підпис. Відсутність прізвища та ім`я уповноваженої особи може свідчити виключно про механічну помилку піж час заповнення трудової книжки, та не повинно слугувати підставою для не врахування вказаного періоду. Окрім того, у позивача наявна історична довідка Департаменту архівної справи та діловодства ОМР, за змістом якої повідомлено, що накази з кадрових питань за необхідний період не збережено, тому позивач не має змоги додатково підтвердити свій страховий стаж за спірний період. Позивач не погодився із правомірністю рішення відповідача та звернувся до суду із цим позовом. Представник відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком згідно Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993 року трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 22.12.1982 року заповнена з порушенням вимог вказаних Інструкції, як наслідок у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області були відсутні підстави для врахування спірних періодів до страхового стажу. Отже, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу Позивача періоду роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ Акумсервіс та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло в межах чинного законодавства, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення. Проте, неналежне заповнення трудової книжки не позбавляє особу права на зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу. Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку №637 позивачем під час звернення за призначенням пенсії надано не було. Представник відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, заперечував проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 13.11.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 13.11.2023 року 11312 щодо перерахунку пенсії (пункт 4 стаття 42) та щодо перерахунку стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звернення ОСОБА_1 було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. В результаті розгляду заяви було ухвалено рішення від 20.11.2023 року про часткову відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_3 . Заяву опрацьовано частково, а саме проведено перерахунок пенсії відповідно до пункту 4 частини 42 Закону України №1058 з 01.11.2023 року. В частині дорахування стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ «Акумсервіс» відмовлено, оскільки запис трудової книжки НОМЕР_1 , яка видана 22.12.1982 року, не містить назви організації, де особа працювала даний період, та в записі про звільнення з роботи відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи, чим порушено п.2.14 розділу 2 та п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 року о/р 156050009315 в частині відмови позивачу у донарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 року о/р 156050009315 в частині відмови ОСОБА_1 у донарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, РНОКПП 20551088) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА З 13.04.2021 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 13.11.2023 року щодо здійснення перерахунку пенсії (п. 4 ст. 42) та щодо перерахунку стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши звернення позивача за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 20.11.2023 року о/р 156050009315 про часткову відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2023 року о/р 156050009315 зазначено про те, що в частині донарахування стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ «Акумсервіс» відмовлено, оскільки запис трудової книжки НОМЕР_1 , яка заведена 22.12.1982 року не містить назви організації, де особа працювала даний період, чим порушено п.2.14 розділу 2 Інструкції та в записі про звільнення з роботи відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи, чим порушено п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Згідно відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб страховий стаж за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року в ТзОВ «Акумсервіс» не враховується у зв`язку із відсутністю законних підстав. Враховуючи вищевикладене, частково відмовлено гр. ОСОБА_1 щодо перерахунку стажу за період роботи з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року. Позивач не погодився із правомірністю рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та звернувся до суду із цим позовом Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.12.12982 року на ім`я позивача, заповнена російською мовою, на титульній сторінці прізвище ім`я та по батькові позивача вказано російською мовою міститься запис №11-12, який вказує, що з 28.12.1995 року по 30.06.2000 року працював в ТзОВ «Аккумсервіс» (а.с.17) Відповідно до пункту 1.1 наказу «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії. Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19. Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. На думку суду апеляційної інстанції, не зазначення в трудовій книжці позивача « назви підприємства», є недоліком, який носить формальний характер, оскільки під записом є печатка підприємства, що надає можливість ідентифікувати назву підприємства, а тому, не може бути підставою для незарахування зазначених періодів. Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області періодів трудової діяльності позивача з 2812.1995 року по 30.06.2000 року з формальних підстав є протиправним. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко