LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/7257/24

від 24.12.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" грудня 2024 р. Справа№ 910/7257/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Коробенка Г.П. Михальської Ю.Б. секретар судового засідання: Романенко К.О., за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.12.2024, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 про відмову у відкритті провадження у справі у справі № 910/7257/24 (суддя Князьков В. В.) за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2 383, 36 грн, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 відмовлено Акціонерному товариству «Страхова компанія «ІНГО» у відкритті провадження у справі за позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2383,36 грн. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/7257/24 скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що позовна заява подавалась до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича, який є само зайнятою особою, та здійснює господарську діяльність, тобто позов подано за суб`єктною юрисдикцією. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, матеріали апеляційної скарги у судовій справі № 910/7257/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: ОСОБА_1., судді: Палій В.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7257/24. 11.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7257/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» № 1228 від 20.06.2024 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/7257/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору. 22.07.2024 Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої, скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі №910/7257/24 надає суду докази сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7257/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» № 1228 від 20.06.2024 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 та призначено до розгляду на 28.08.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 справу №910/7257/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді - Сибіга О.М., Кравчук Г.А. та примзначено до розгляду на 18.09.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 справу №910/7257/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 23.10.2024 справу №910/7257/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді - Сибіга О.М., Станік С.Р. та призначено до розгляду на 12.11.2024. Розпорядженням Керівника апарату від 07.11.2024 № 09.1-07/736/24 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду, відповідно до підпункту 2.3.50, пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7257/24. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 справу №910/7257/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А. Розпорядженням Керівника апарату від 26.11.2024 №09.1-08/4669/24 у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею, на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7257/24. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 справу №910/7257/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/7257/24 та призначеног до розгляду на 24.12.2024 на 13:20 год. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. В судове засідання 24.12.2024 представники сторін не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 27.11.2024) до їх електронних кабінетів. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2 383, 36 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» було помилково перераховано відповідачу грошові кошти згідно платіжного доручення №6924 від 25.03.2021 із призначенням платежу «на виконання рішення №522/22821/18 від 12.11.2019 про стягнення з Баркова Олександра Анатолійовича на користь СК Інго боргу». Однак, як вказує позивач, виконавчий документ за вказаним судовим рішенням на примусовому виконанні відповідача не перебував, а отже, на думку заявника, грошові кошти є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 відмовлено Акціонерному товариству «Страхова компанія «ІНГО» у відкритті провадження у справі за позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до Приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 2 383, 36 грн. на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У статті 24 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. Тобто, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. За правилами частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення; 21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України. За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Умовами відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу. Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається зі змісту позовної заяви, фактично позивачем заявлено позов про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, підставою якого є помилкове перерахування грошових коштів на рахунок приватного виконавця за відсутності виконавчого провадження. Тобто, предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб`єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. У цій справі спір про стягнення за правилами статті 1212 Цивільного кодексу України з фізичної особи (приватного виконавця) безпідставно набутих коштів виник з правовідносин, пов`язаних із примусовим виконанням рішення суду. Положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Однак, оскільки предметом розгляду у справі не є заявлені на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України вимоги про оскарження дій приватного виконавця під час виконання судового рішення у господарській справі, спір сторін у цій справі не може бути віднесений до господарської юрисдикції. Аналіз змісту позовних вимог, як зазначалось, свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, при цьому між позивачем та відповідачем (приватним виконавцем) відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин. Колегія суддів звертає увагу на те, що важливість процесуального аспекту у визначенні юрисдикції суду з розгляду даного спору полягає у тому, що слід розрізняти підсудність справи за скаргою на дії/рішення державного/приватного виконавця, які подаються згідно з частиною першою статті 339 Господарського процесуального кодексу України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції за правилами Господарського процесуального кодексу України, від справи, пов`язаної з цивільно-правовим спором, а саме стягнення безпідставно набутих грошових коштів на підставі норм ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №229/1026/21, підстави для відступлення від цього висновку відсутні. Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. З огляду на все вищезазначене, оскільки у цій справі спірні правовідносини пов`язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем (фізичною особою) йому грошових коштів, то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. До таких висновків щодо юрисдикції спору дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №910/4286/20, та у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 05 лютого 2020 року у справі №201/8493/18. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем у своїй позовній заяві зазначено про те, що спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, проте, фактично позов подано до Господарського суду міста Києва. Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачена можливість такого захисту в порядку господарського судочинства. Отже, беручи до уваги наведене, з огляду на суб`єктний склад спору (участь фізичної особи - приватного виконавця), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватно-правовий) колегія суддів зазначає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №910/7257/24 залишити без змін. Матеріали справи №910/7257/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 21.01.2025, після виходу членів колегії суддів з відпусток. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Г.П. Коробенко Ю.Б. Михальська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»