Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/3676/24

Справа № 734/3676/24 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А. Провадження № 33/4823/46/25 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю захисника адвоката Шевчука Ю.А. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Шевчука Ю.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець (відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення), проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 31 липня 2024 року, о 10 год. 07 хв., дорога М-01 Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі 98 км, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога в установленому законом порядку відмовився. Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат Шевчук Ю.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно, неправомірно, а тому, подальші дії працівників поліції вважає незаконними. На думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння була порушена, оскільки він був тверезий, не мав будь-яких ознак сп`яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Посилається на те, що відеозапис не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події, а рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом вини особи у вчиненні правопорушення. Також, зазначає, що працівниками поліції його підзахисному не було роз`яснено процесуальні права та не виписано направлення на огляд водія на стан сп`яніння. Окрім цього, посилається на довідку, якою не встановлено у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, а тому вважає, що останнього було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин зазначених у протоколі. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому, в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №105945 від 31.07.2024 року, ОСОБА_1 31 липня 2024 року, о 10 год. 07 хв., дорога М-01 Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі 98 км, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога в установленому законом порядку відмовився (а.с.8). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції. В матеріалах справи наявний диск із відеозаписами події, яка мала місце 31.07.2024 року (а.с.9), зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу, при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього явні ознаки наркотичного сп`яніння, та на пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, у закладі охорони здоров`я, водій категорично відмовився. При цьому, на запитання працівника поліції чи вживав він наркотичні речовини, ОСОБА_1 відповів: «десь за два тижні до зупинки транспортного засобу під його керуванням» та під час поверхового огляду у нього було виявлено дванадцять зернин марихуани. Також, відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння було зафіксовано і на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП та було роз`яснено про наслідки відмови від проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Більш того, останнього було зупинено за порушення Правил дорожнього руху, чого він і не заперечував. Твердження апелянта про те, що відеоматеріали не можуть слугувати належними доказами, так як відеофіксація не здійснювалась безперервно є непереконливими, оскільки відеозаписи є лише одними із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Крім того, на відеозаписах чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у закладі охорони здоров`я, і підстави піддавати сумніву зміст даних відеозаписів відсутні. З протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія на стан сп`яніння та доданих до матеріалів справи відеозаписів із нагрудної камери працівника поліції вбачається (а.с.5,8,9), що поліцейським були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки наркотичного сп`яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, при цьому, на місці зупинки транспортного засобу було проведено і відповідний огляд водія на стан наркотичного сп`яніння, у тому числі і реакцію зіниць очей на світло, а отже, жодних порушень з боку працівника поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було. Наданим відеозаписом зафіксований факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (clip-5 2:21), про що також має місце відмітка у протоколі, роз`яснення причини зупинки транспортного засобу, а саме за те, що він керував транспортним засобом будучи не пристебнутий ременем безпеки та враховуючи його особистий підпис у складеному працівником поліції протоколу свідчить про те, що останньому були роз`яснені його права, обов`язки та процедура огляду на стан наркотичного сп`яніння, він був обізнаний щодо наслідків вчиненого ним правопорушення, ознайомлений зі складеними матеріалами справи щодо нього та абсолютно усвідомлював свої дії під час підпису процесуального документу, що дає підстави для відхилення доводів апелянта в цій частині. В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.07.2024 року (а.с.5), яке не вручалось останньому, у зв`язку з його відмовою від проведення такого огляду. Апеляційний суд не може взяти результат огляду на виявлення наркотичних речовин та їх метаболітів, який викладено у довідці №4 від 31.07.2024 року, за результатами якої у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, з огляду на те, що даний результат було отримано останнім на підставі його самозвернення, без присутності поліцейських та враховуючи, що відносно нього було складено адмінматеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремим складом адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП При цьому, апеляційний суд не знаходить підстав для визнання рапорту поліцейського недопустимим доказом, оскільки жодних порушень, які тягнуть визнання доказу недопустимим, апелянтом вказано не було, а твердження про упередженість працівників поліції є лише припущенням та не свідчить про автоматичну недопустимість цього доказу. Жодних об`єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції, та ставили б під сумнів наявність підстав для складання адмінпротоколу, під час апеляційного розгляду не встановлено і апелянтом таких суду не надано. Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 , а також і його захисник, не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять. Також, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які б давали підстави вважати, що працівник поліції, який склав протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП був упереджений при його оформленні та складанні, що у нього були підстави для обмови останнього та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Шевчука Ю.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач