Ухвала КАС ВС № 160/9659/24

УХВАЛА 20 січня 2025 року м. Київ справа № 160/9659/24 адміністративне провадження № К/990/51179/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №160/9659/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду в якому просив: - визнати протиправними дії та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України в частині причинного зв`язку діагностованих у солдата запасу ОСОБА_1 захворювань та травм, які оформлено протоколом № 5076 від 8 грудня 2023 року; - зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України встановити причинний зв`язок травми солдата запасу ОСОБА_1 : «Наслідки обмороження обох ступней (17-20.11.2022) з незначним порушенням функції ходи. Консолідований перелом (17.11.2022) голівки основної фаланги IV пальця лівої кисті з деформуючим артрозом в плюснево-фаланговому та міжфаланговому суглобах з незначним порушенням функції лівої кисті», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами «травма, так, пов`язані із захистом Батьківщини»; - зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України встановити причинний зв`язок діагностованого у солдата запасу ОСОБА_1 захворювання: «Вертеброгенна лівобічна люмбоішалгія, стадія нестійкої ремісії з больовим синдромом з незначним порушенням функції», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини»; - зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України встановити причинний зв`язок діагностованих у солдата запасу ОСОБА_1 захворювання: «Ішемічна хвороба серця. Стабільна стенокардія ФК II. Стенозуючий коронаросклероз (КАТ 17.02.2023 та стентування ПМШГ ЛКА двома стентами). Гіпертонічна хвороба І стадії (ІММ 103 г/м2). СРІ0. Гемангіоми тіл Thll, L3, L4, L5 хребців. Множинні вузли Шморля. Сколіоз II ступеню поперекового відділу хребта. Еструзія міжхребцевих дисків L4-L5. Больовий синдром при фізичному навантаженні з помірним порушенням функції хребта», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 в частині встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 пов`язаних із захистом Батьківщини. Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України в частині причинного зв`язку діагностованих у солдата запасу ОСОБА_1 захворювань та травм, яка оформлена протоколом № 5076 від 8 грудня 2023 року. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України повторно розглянути питання стосовно встановлення причинний зв`язок діагностованих у солдата запасу ОСОБА_1 захворювання: «Ішемічна хвороба серця. Стабільна стенокардія ФК II. Стенозуючий коронаросклероз (КАТ 17.02.2023 та стентування ПМШГ ЛКА двома стентами). Гіпертонічна хвороба І стадії (ІММ 103 г/ НОМЕР_1 ). СРІ0. Гемангіоми тіл Thll, L3, L4, L5 хребців. Множинні вузли Шморля. Сколіоз II ступеню поперекового відділу хребта. Еструзія міжхребцевих дисків L4-L5. Больовий синдром при фізичному навантаженні з помірним порушенням функції хребта», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. В касаційні скарзі відповідач, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови було неправильно застосовані норми матеріального права. Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №160/9659/24 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко