Постанова 4813 № 523/4808/22

Номер провадження: 22-ц/813/932/25 Справа № 523/4808/22 Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А., за участю секретаря Соболєвої Р.М. учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Мурманової І.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, в с т а н о в и в: 17 травня 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі свого представника Тищенка С.Ю. звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, який мотивували тим, що 29 серпня 2018 року в Суворовському районі м. Одеси (об`їзна дорога) сталось ДТП за участю автомобіля Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Deawoo Sens реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав численні тілесні ушкодження, які за своєю сукупністю відносяться до середніх тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала кримінальна справа № 523/506/20, за кримінальним провадженням № 12018160490004183, правова кваліфікація ч. 1 ст. 286 за фактом ДТП. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року кримінальне провадження № 12018160490004183 від 30 серпня 2018 року закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України в зв`язку із закінченням строків давності (ч. 1 ст. 49 КК України), тобто з нереабілітуючих підстав. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 грубо порушив п. 2.3 «б», 12.1. глави 34, дорожню розмітку п.1.1. «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконними діями відповідач, не дотримуючись правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем позивача. За результатами Акту № 34 огляду МСЕК від 02 січня 2019 року через отримані ушкодженні ОСОБА_1 отримав інвалідність ІІ групи. Представник зазначає, що станом на цей час на лікування та відновлення здоров`я позивачем було витрачено 55 644 грн 17 коп. Відповідач частково компенсував позивачу завдану шкоду у розмірі 20 000 гривень. Моральна шкода не відшкодована. Сума страхового відшкодування за пошкодження автомобіля становить 61 067,18 грн, та власнику автомобіля ОСОБА_2 не відшкодована. Тому позивачі із посиланням як на правові підстави свого позову на вимоги ст. 16, 23, 1166, 1187, 1194, 1195 ЦК України просили стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі: 35 644 грн 17 коп.; стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь позивача ОСОБА_2 відшкодування збитків за пошкодження автомобіля у розмірі: 61 067 грн 18 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 гривень. 21 липня 2022 року від представника третьої особи МТСБУ адвоката Панасюк О.М. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відшкодування майнової шкоди має бути здійснено страховою компанією ПАТ СК «Еталон» відповідно до умов страхування. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (а.с. 89-92). 08 серпня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Портної У.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що подана позовна заява не містить всіх доказів на підтвердження обставин, що в ній викладені, зокрема доказів на підтвердження втрати працездатності. Також зазначила щодо строку позовної давності. Просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі: 5 000 гривень (а.с. 99-101). Разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача подала клопотання про витребування доказів: від Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи - належним чином засвідчену копію акту огляду МСЕК № 34 від 02 січня 2019 року щодо встановлення інвалідності громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - інформацію на підтвердження причини отримання інвалідності 02 грудня 2019 року; - та інформацію на підтвердження існування інвалідності у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на травень 2022 року та причини її отримання. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Портної Уляни Олександрівни про витребування доказів. Витребувано від Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи копію акту огляду МСЕК № 34 від 02 січня 2019 року щодо встановлення інвалідності громадянину ОСОБА_1 , інформацію/відомості на підтвердження причини отримання інвалідності 02 листопада 2019 року громадянином ОСОБА_1 , інформації на підтвердження існування інвалідності у громадянина ОСОБА_1 , на травень 2022 року та причини її отримання (а.с. 115). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторно (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі: 35 644, 17 гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування спричинене майну в розмірі: 61 067, 18 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 40 прожиткових мінімумів громадян (працездатних осіб, що становить 2684 грн, станом на 2023 рік), що на час розгляду справи становить - 107 360 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені з розглядом справи в розмірі - 1075 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь держави 1073, 60 грн судового збору. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року як ухвалене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права в частині стягнення моральної шкоди та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 розмір моральної шкоди 5000 грн. Вказує, що судом не взято до уваги, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заподіяної шкоди, позивач до отриманої травми не працював, в медичних документах відсутні відомості та записи про втрату працездатності, суд при вирішенні розміру відшкодування моральної шкоди керувався єдиним доказом, який дослідив - довідкою Спеціалізованої травматологічної МСЕК, з якої вбачається, що позивач на період розгляду справи не був інвалідом, оскільки потреба ще 01 лютого 2021 року підтверджувати інвалідність відпала, тобто на момент подачі позову позивач був здоровий; безпідставно судом при прийнятті рішення взято за основу постанову ВС України від 12 грудня 2018 року у справі № 523/167/14 (провадження № 61-8746св18). Присуджуючи до стягнення суму моральної шкоди у розмірі 107360 грн, суд не взяв до уваги те, що страхові відшкодування (935644,17 грн і 61067,18 грн) значно менше ніж сума присудженої моральної шкоди, що може свідчити про безпідставне збагачення позивача, який ніде не працював, повністю відновився від травм у наслідок ДТП та доказів моральних страждань позивачем не надано. Суд враховуючи стан здоров`я позивача, який був повністю поновлений, не визначив тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; не навів жодного обґрунтування своїх розрахунків з деталізацією періоду страждання, обсягу, втрат немайнового характеру та самих тяжких наслідків від ДТП. Враховуючи, що судом встановлено та підтверджено сторонами у справі, що ОСОБА_3 здійснив позивачу виплату в розмірі 20000 грн на лікування, активно відвідував позивача у лікарні, отже позов скаржник визнає частково в розмірі 5000 грн, а визначений судом розмір моральної шкоди є занадто великим, несправедливим і неспівмірним. Від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що ніякі кошти не зможуть компенсувати відчуття безпорадності, несправедливості, яке відчув позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на численних операціях, який кожного дня кульгає та пригадує те моторошне ДТП за участю ОСОБА_3 . А компенсація моральної шкоди в розмірі 107360 грн відповідає справедливості та виваженості тих страждань, які отримав ОСОБА_1 , а тому її зменшення є безпідставним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Портна У.О. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача адвокат Тищенко С.Ю. апеляційну скаргу не визнав. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки їх представник повістку отримав 29.11.2024 19:15:29 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 237 ). Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» та Моторне (транспортне) страхове бюро України, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримали 29.11.2024 19:15:29 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 237 зв, 238), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 107 360 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржується. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким не оспорюється, що 29 серпня 2018 року в Суворовському районі м. Одеси (об`їзна дорога) сталося ДТП за участю автомобіля Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Deawoo Sens реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон». Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладанням на нього обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю, в частині моральної шкоди - залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35644,17 гривень. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 2826,00 грн, 2826,00 грн, 3140,00 грн, 2512,00 грн за проведення експертних досліджень - стягнуто з ОСОБА_3 у повному обсязі в інтересах держави в особі Одеського НДІСЕ. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасовано вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 29 березня 2021 року, закрито кримінальне провадження № 12018160490004183 від 30 серпня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (а.с. 20-23). Позивач ОСОБА_1 в результаті ДТП отримав наступні тілесні ушкодження: перелому одного з правах ребер, забій середньої долі правої легені, закритий скалковий внутрішньо суглобовий косий перелом правої стегнової кістки в нижній третині, відкритий перелом наколінника правого колінного суглобу, закритий скалковий перелом правої п`яткової кістки, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забійна рана потиличної області, підапоневротична гематома тім`яної області справа, садна лобної долі, укушена рана язика, що за своєю сукупністю відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Відповідно до виписки з медичної карти хворого № 20619, ОСОБА_1 проходив лікування в Одеській обласній клінічній лікарні ортопедичному відділенню з 29 серпня 2018 року по 21 вересня 2018 року з діагнозом полі травма, ЗЧМТ, струс головного мозку, закрита травма грудної клітки, перелами ребер III-VI ребер справа, VI ребра зліва. Відкритий внутрішньосуглобовий перелам н/3 стегнової кістки зі зміщенням уламків. Відкрити оскальчастий перелам правого надколінка. Закритий оскальчастий перелом правой п`яткової кістки. Рублена та забиті рани потиличної та лобної області. Рвана рана язика. Острий назофарингіт. 11 вересня 2018 року хворому проведено оперативне лікування: Відкрита репозиція, МОС н/3 правої стегнової кістки пластиною та винтами. Рекомендовано стаціонарне лікування за місцем проживання у травматолога, щоденні перев`язки, ізометрична гімнастика, розробка рухів суглобів нижніх кінцівок (а.с. 126). 20 листопада 2018 року при рентгенологічному обстеженні встановлено: консолідуючий перелом правої п`яткової кістки, консолідуючий оскольчатий перелом стегнової кості. Стан уламків задовільний. Згідно виписці з амбулаторної карти хворого, ОСОБА_1 знаходився на диспансерному обліку з 28 листопада 2018 року з діагнозом зростаючий дефект правої стегнової кістки надколінника і п`яткової кістки. Рекомендовано консультації хірурга, невропатолога, терапевта. Згідно консультативного висновку спеціаліста лікаря травматолога від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз Стан після травми 29.08.2018, консолідуючий перелом н/3 правої стегнової кістки, консолідуючий перелом правого надколінка по Ветеру, консолідуючий перелом правої п`яткової кістки зі зміщенням уламків, згинально-розгинальна контрактура правого колінного суглоба. Рекомендовано: ЛФК, розробка рухів, санаторно-курортне лікування (а.с. 129). Згідно консультативного висновку спеціаліста лікарем невропатологом, ортопедом, окулістом від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз наслідки перенесеної політравми 29.08.2018, ЧМТ тулуба, правої нижньої кінцівки, в/судинний синдром, астено-невротичний синдром (а.с. 130). Згідно акту № 34 огляду медико-соціальною експертною комісією від 02 січня 2019 року через отримані ушкодження ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, дата чергового переогляду 02 січня 2020 року (а.с. 118-121). 02 січня 2019 року ОСОБА_1 визначено індивідуальну програму реабілітації інваліда №136, останній проходив реабілітаційні заходи з 01.2019 по 01.2020 рік. Відповідно до виписки з медичної карти хворого № 1033, ОСОБА_1 проходив лікування в Одеській обласній клінічній лікарні травматологічно-ортопедичному відділенні з 15 січня 2019 по 22 січня 2019 року з діагнозом консолідуючий перелом н/3 правої стегнової кістки після МОЗ (11.09.2018), консолідуючий перелом правого надколінка, після МОЗ (29.08.2018), консолідуючий перелом правої п`яткової кістки, згинально-розгинальна контрактура правого колінного суглоба (170-90), стійкій больовий сіндром. НФД II ст. 17 січня 2019 проведено хворобу операція - видалення металоконструкції правого надколінка. Рекомендовано амбулаторне лікування та нагляд у травматолога за місцем проживання, ходьба за допомогою милиць з дозованим навантаженням на праву н/кінцевість, ізометрична гімнастика, розробка суглобів, правої нижньої кінцівки (а.с. 32-33). Позивач проходив 30 грудня 2019 року амбулаторне лікування у лікаря травматолога, неврапотолога, лор (а.с. 35-38). Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 січня 2020 року серія 12 ААБ № 722113, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що останньому встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, дата чергового переогляду 27 січня 2021 року (а.с. 27). Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 січня 2020 року, № 122, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, строком до 01 лютого 2021 року. Показана робота не пов`язана з тривалим пересуванням з тяжким навантаженням. Рекомендовано полиці, ортопедичні устілки, консультація невролога, травматолога, стаціонарне лікування. Дата чергового переогляду 27 січня 2021 року (а.с. 27-29). Згідно листа Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи Спеціалізована травматологічна МСЕК від 20 жовтня 2022 року № 3, який надійшов на запит суду, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оглянутий 02 січня 2019 року Спеціалізованою травматологічною МСЕК з приводу наслідків травми, отриманої у ДТП 29 серпня 2018 року. За результатами огляду визнаний інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, строком до 01 лютого 2020 року визнаний інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання, строком до 01 лютого 2021 року. Інформація щодо інвалідності на травень 2022 року відсутня, так як з 2021 року і по теперішній час на переогляд ОСОБА_1 не з`явився. Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень, зазначаючи, що відповідач не вибачився перед позивачем, не відвідував у лікарні, вчиняв дії щодо затягування розгляду справи, з 2018 року позивач як потерпілий не отримав жодної компенсації, внаслідок ДТП позивачу було встановлено ІІ, згодом ІІІ групу інвалідності, позивач зазнав страждань, відголоски ДТП досі проявляють себе, позивач кульгає, потребував особливого догляду та лікування під час вагітності та пологів дружини. Сторонами визначається та судом встановлено, відповідач здійснив позивачу виплату в розмірі 20 000 гривень на лікування. Крім іншого, представник відповідача адвокат Портна У.О. пояснила, що відповідач відвідував позивача у лікарні, зазначені обставини також підтвердив й особисто позивач, і у зв`язку із наведеним відповідач позов визнає частково - в розмірі 5 000 гривень. Спірні правовідносини по справі виникли між сторонами з приводу розміру відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди здоров`ю позивача ОСОБА_1 , а також пов`язаних із ДТП змін в житті позивача. Задовольняючи частково позовні вимоги в наведеній частині, суд виходив із часткової обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача ОСОБА_3 як винуватця ДТП та з урахуванням стану здоров`я позивача, глибини його душевних страждань, переживань, та з урахуванням відсутності доказів щодо наявності стійких хронічних тривалих захворювань та неможливості повного відновлення фізичного здоров`я при цьому, з посиланням на дотримання принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди з 500000 грн до 107360 грн. Переглядаючи вказане судове рішення в наведеній частині за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, яка має бути сплачена страховиком у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, особа, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика. Аналіз наведеного свідчить про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Відповідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за № 689/17984 ( чинного станом на час виникнення спірних правовідносин), розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000 гривень на одного потерпілого ( Пункт 1 в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3470 від 29.12.2015). Частково погоджуючи довід апеляційної скарги про невірне визначення розміру завданої потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди, який, на думку колегії суддів, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого через встановлення йому стійкої втрати працездатності через встановлення групи другої, а згодом - третьої групи інвалідності, або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення - поведінки винуватця ДТП по добровільному відшкодуванню завданої шкоди та нівелюванні негативних наслідків такої, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України), вважає обґрунтованим такий розмір у грошовому еквіваленті в сумі 40000 грн. Зазначений розмір моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості та не буде свідчити про безпідставне збагачення. Натомість, вочевидь не відповідає обставинам справи розмір моральної шкоди 5000 грн, який визначається відповідачем ОСОБА_3 , оскільки потерпілий тривалий час лікувався, переніс операції у зв`язку із ДТП, визнавався особою з інвалідністю, що не могло не позначитися на його моральному стані, втрати якого судом оцінюються у вищезазначеному розмірі. Натомість, судом було невірно застосовано норми матеріального права, не враховано сталу судову практику щодо застосування норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та особи, зобов`язаної відповідати за завдану ушкодженням здоров`я моральну шкоду в межах страхового відшкодування, у зв`язку з чим невірно визначено особу, з якої повинна бути стягнута сума моральної шкоди, оскільки відповідно до вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, з огляду на вимоги ст. 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. З огляду на викладене, встановивши загальний розмір моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_1 через ДТП та пов`язаної із нею наслідки, - 40000 грн та законодавчо визначений розмір страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, за шкоду, заподіяну здоров`ю 5% відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 10000 грн (200000 : 100 х 5), колегія суддів доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 становить 30000 грн. Порушення норм матеріального права через неправильне тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню, на що цілком слушно посилається в своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , призвели до помилкового вирішення справи. Вказане у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в наведеній частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторно (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволенні позову та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 30000 грн. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія враховує, що позивач за змістом п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях лише у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Позивачем за подання позовної заяви в частині вимог про стягнення моральної шкоди сплачено 5000 грн (1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), його позов задоволено на 6%, тому з відповідача на користь позивача належить 300 грн (5000 х 6%). За подання апеляційної скарги в оскаржуваній частині відповідачем ОСОБА_3 сплачено 7500 грн, натомість до сплати належало 1535,40 грн (150 % від оспорюваної суми 107360-5000=102360), тому оскільки скарга задоволена на 29,30 %, з позивача на користь відповідача належить стягнути 449,87 грн. Шляхом взаємозаліку з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 до сплати належить 149,84 грн (449,87 300). Під час розгляду справи ОСОБА_3 в особі свого представника звернувся із заявою про повернення йому надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. З урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», ОСОБА_3 підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5964,60 грн (7500 1535,40). Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника Портної Уляни Олександрівни задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року в оскаржуваній частині щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 30000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 149,84 грн. Повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір згідно платіжної інструкції 0.0.3418350246.1 від 16 січня 2024 року, де платник: ОСОБА_4 , за реквізитами: отримувач: ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101, код отримувача 37607526, рахунок отримувача UA428999980313161206080015757, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України, у розмірі 5964,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 17 січня 2025 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова Ю.П. Лозко