Постанова 4813 № 947/33568/23

Номер провадження: 22-ц/813/2018/25 Справа № 947/33568/23 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 16.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., учасники справи: позивач ОСББ «Леваневського, 9», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року, за позовом ОСББ «Леваневського, 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСББ «Леваневського, 9» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що відповідач є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,7 кв.м. Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобовязаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже оплачувати послуги, які йому надаються з боку позивача згідно з встановленими тарифами. Відповідач свої зобов`язання не виконує, тому має заборгованість перед позивачем. ОСББ «Леваневського, 9» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внескам і сплаті співвласників об`єднання за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року 26692,61 грн та судові витрати в розмірі 2684 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Київський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 04 квітня 2024 року позовну заяву ОСББ «Леваневського, 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леваневського, 9» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 26692,61 грн та судові витрати 2684 грн. Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази свідчать, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги, а останній споживав послуги у період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року, але оплату за ці послуги не здійснив, тому суд вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 19 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення залишив без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Леваневського, 9" заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 13026,57 грн за період з жовтня 2020 року по вересень 2023 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять ані окремої, ані протокольної ухвали про заочний розгляд справи, відповідача взагалі не викликали в судове засідання та не повідомляли про дату, час та місце його проведення. Зазначає, що вимоги ОСББ "Леваневського, 9" частково заявлені з пропуском строку позовної давності. Посилається на положення статей 257, 261 ЦК України, якими передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 коштів за період з серпня 2017 року по вересень 2020 року включно не могли підлягати задоволенню, оскільки за такими вимогами, станом на жовтень 2023 року, строк позовної давності сплив. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2024 року позивачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву до суду не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 11.10.2024 року о 16:34:47 годині та відповідно 06.08.2024 року о 17:18:22 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Копію ухвали про відкриття провадження представник відповідача отримав 11.10.2024 року о 16:34:47 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26692,61 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази свідчать, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги, а останній споживав послуги у період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року, але оплату за ці послуги не здійснив, тому суд вважав, що позов підлягає задоволенню. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Частиною шостою статті 19 ЦПК України, в редакції на час відкриття провадження в суді першої інстанції, визначено, що малозначними справами є, зокрема 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 15 листопада 2023 року відкрив спрощене позовне провадження у справі та ухвалив проводити розгляд справи одноособово без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Київський районний суд м. Одеси, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, не визнавав дану справу малозначною, а визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки предмет даної справи не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції ухвала про призначення справи до розгляду по суті із визначенням дати призначення судового засідання не постановлялася. Проте, 04.04.2024 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення. Глава 11«Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і повторно не з`явився в судове засідання. Проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 або його представник Воронюк М.О. були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на дату ухвалення оскаржуваного заочного рішення в порядку визначеному ЦПК України. Рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутності сторін. Отже, суд першої інстанції здійснивши заочний розгляд справи та ухваливши заочне рішення, не врахував вимоги частини першої статті 280 ЦПК України. Тому доводи відповідача щодо порушення судом порядку ухвалення заочного рішення через неповідомлення належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в ході якого прийнято оскаржуване заочне рішення, заслуговують на увагу. З огляду на викладене та положення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо не повідомлення відповідача про судове засідання, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів, та відповідний обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно зі ст. ст. 319, 322 ЦК Українивласність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі вказані обставини не заперечуються. 20 червня 2016 року, протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леваневського, 9» № 1 затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леваневського, 9». Згідно Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «ОСББ Леваневського, 9», затвердженого рішенням загальних зборів № 1 від 20.06.2016 року завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. 22 жовтня 2017 року загальними зборами ОСББ «Леваневського, 9», згідно з протоколом № 3, затверджено розмір внесків на утримання та ремонт неподільного майна, утримання прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2 - 1 поверх 4,16 гривень за квадратний метр, з 2 поверху 4,55 гривень за квадратний метр. Протоколом № 4 від 02 жовтня 2021 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Леваневського, 9», затверджено розмір внесків на утримання та ремонт неподільного майна, утримання прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2 у розмірі 7,87 гривень за квадратний метр. Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів. Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по внескам та плату співвласників об`єднання, яка виникла за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року у сумі 26692,61 грн. Відповідачем не заперечується факт отримання житлово-комунальних послуг, зокрема і факт їх надання ОСББ «Леваневського, 9» у зазначений вище період. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання з утримання будинку та прибудинкової території не виконував. Згідно наданого позивачем розрахунку, за власником квартири АДРЕСА_3 за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року існує заборгованість за надані позивачем послуги на загальну суму 26692,61 грн. Відповідачем здійснений позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, контррозрахунку не надано. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Леваневського, 9»заборгованості по внескам і сплаті співвласників об`єднанняза період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року у сумі 26692,61 грн, оскільки ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_3 , зобов`язаний здійснювати оплату встановлених ОСББ платежів з утримання будинку та прибудинкової території, проте допустив заборгованість. Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 коштів за період з серпня 2017 року по вересень 2020 року включно не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнено Прикінцеві положення ЦК України пунктом 12 такого змісту «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину. Зазначене застосування положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, а також постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 343/2389/22, від 17 січня 2024 року у справі № 130/1596/22. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19, яким передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Оскільки з 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 20.10.2023 року (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то посилання відповідача на те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2017 року по вересень 2020 року сплив є помилковим, тому наслідки спливу строку позовної давності до правовідносин сторін не застосовуються. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позов про стягнення з відповідача заборгованості по внескам і сплаті співвласників об`єднання подано позивачем без порушення строків позовної давності, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, то апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСББ «Леваневського, 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Леваневського, 9» заборгованість по внескам і сплаті співвласників об`єднання у сумі 26692,61 грн. Щодо судових витрат Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову ОСББ «Леваневського, 9» сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що квитанцією про сплату від 20.10.2023 року. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Леваневського, 9» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 3220,80 грн, що підтверджується квитанцією ID: 0571-2354-2842-0168 від 28.08.2024 року. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасування з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСББ «Леваневського, 9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «Леваневського, 9» (код ЄДРПОУ 40590958) заборгованість по внескам і сплаті співвласників об`єднання за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року в сумі 26692,61 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «Леваневського, 9» (код ЄДРПОУ 40590958) судовий збір в розмірі 2147,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 січня 2025 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова