Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/210/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/210/24 пров. № А/857/21777/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у зарахуванні до страхового стажу роботи періодів з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013 та призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29.12.2022; 2) зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу роботи на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладиша у трудову книжку серії НОМЕР_2 періоди роботи в російській федерації з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013; 3) визнати протиправним та скасувати рішення від 25.10.2023 №172050004256 про відмову йому у призначенні пенсії за віком; 4) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29.12.2022. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог посилається, як на підставу на те, що спірні правовідносини в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи в російській федерації 05.01.2004-31.03.2006, 24.03.2010-03.12.2010, 24.03.2011-20.09.2011, 17.02.2012-05.06.2012, 13.08.2012-03.04.2013, 08.04.2013-02.10.2013 були предметом судового розгляду в межах судової справи №460/6309/23 та оскільки з 29.11.2022 Україна, а з 01.01.2023 російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таку позицію суду вважає хибною. Апелянт зазначає, що звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, де позовні вимоги були наступні:

1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи періодів з 07.12.1989 року по 04.01.1999 року (10 років 27 днів), з 05.01.1999 року по 24.01.2001 року (02 роки 19 днів), з 05.06.2001 року по 27.12.2003 року (02 роки 06 міс 22 дні) та призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29 грудня 2022 року протиправною.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди з 07.12.1989 року по 04.01.1999 року (10 років 27 днів), з 05.01.1999 року по 24.01.2001 року (02 роки 19 днів), з 05.06.2001 року по 27.12.2003 року (02 роки 06 міс 22 дні).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення , починаючи з 29 грудня 2022 року Даний позов рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі № 460/6309/23 задоволено частково, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане рішення суду набрало законної сили 17.10.2023 після перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом. Тобто предметом розгляду у справі № 460/6309/23 були періоди для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 з 07.12.1989 року по 04.01.1999 року, з 05.01.1999 року по 24.01.2001 року , з 05.06.2001 року по 27.12.2003 року , а предметом розгляду у справі № 460/210/24 були періоди для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 з 05.01.2004 року по 31.03.2006 року, з 24.03.2010 року по 03.12.2010 року, з 24.03.2011 року по 20.09.2011 року, з 17.02.2012 року по 05.06.2012 року, 13.08.2012 року по 03.04.2013 року , з 08.04.2013 року по 02.10.2013 року . Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку що спірні правовідносини, в частині позовних вимог щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 вищезазначених періодів роботи в російській федерації, були предметом судового розгляду в межах судової справи № 460/6309/23. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ ( в редакції закону на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. У відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселений, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - початкова знижка 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Отже, станом на 01.01.1993 він проживав на території радіологічного забруднення і така обставина визнана відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому він набув права на призначення пенсії за віком із заниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у віці 54 роки . Проте, судом першої інстанції відмовлено в з задоволенні позовної вимоги щодо призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 29.12.2022 року у зв`язку з недостатнім страховим стажем. Вважає таку позицію суду першої інстанції неправомірною. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами. 13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав- учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди). Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Таким чином, Угодою у галузі пенсійного забезпечення не встановлено обов`язкової умови для зарахування стажу, одержаного за роботу у державі-учасниці Угоди - як сплата внесків до відповідних фондів. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Статтею 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1986 року, визначено, що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору. Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14. Відповідно до пункту 1 статті 24 №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Статтею 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV). За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року. Таким чином, під час вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію за віком судом першої інстанції повинен бути врахований трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації, незалежно від сплати страхових внесків до фондів такої держави. Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду без змін. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 22.09.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Згідно з довідкою від 22.11.2021 №658, виданою Вараською міською радою Рівненської області с. Стара Рафалівка Шепетько О.О. з 01.01.1986 по 12.05.1993 був зареєстрований та проживав у с. Бабка. Відповідно до витягу з реєстру Вараської територіальної громади від 26.01.2023, позивач проживає в с. Бабка з 11.01.2014 по теперішній час. Згідно з довідкою від 22.03.2022 №71, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах з 22.05.1986 по 17.05.1988. 29.12.2022 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.01.2023 №172050004256 відмовлено у призначенні позивачу пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №460/6309/23, яке набрало законної сили 17.10.2023, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.01.2023 № 172050004256 та зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення від 25.10.2023 №172050004256, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років страхового стажу (23 роки). Зараховано до страхового стажу позивача період роботи згідно з рішенням суду у справі №460/6309/23 з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. Не зараховано до страхового стажу період роботи в російській федерації 05.01.2004-31.03.2006, 24.03.2010-03.12.2010, 24.03.2011-20.09.2011, 17.02.2012-05.06.2012, 13.08.2012-03.04.2013, 08.04.2013-02.10.2013, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Страховий стаж позивача становить 20 років 2 місяці 14 днів. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII). З огляду на це, суд слушно зауважив, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 у справі №460/6309/23, яке набрало законної сили 17.10.2023, встановлено: «…період проживання позивача з 26.04.1986 по 12.05.1993 та з 11.01.2014 в зоні гарантованого добровільного відселення (с. Бабка Володимирецького району) що дає йому право на зменшення пенсійного віку на 6 років». З огляду на це, суд правильно вказав, що обставини щодо наявності у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ встановленні судовим рішенням у справі №460/6309/23 та відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді цієї судової справи (№460/210/24). Більше того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 7 років 0 місяців 17 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років. Тобто відповідач не заперечує право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років з підстав наявності у нього достатньої кількості років проживання на території зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, суд правильно врахував, що частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV). Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, суд першої інстанції правильно вважав, що право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 23 роки. Згідно матеріалів справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (29.12.2022) він досяг віку 54 роки 9 місяців 23 дні. Перевіряючи наявність у позивача необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд встановив та врахував таке. За змістом оспорюваного рішення страховий стаж позивача складає 20 років 2 місяці 14 днів. Відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи в російській федерації 05.01.2004-31.03.2006, 24.03.2010-03.12.2010, 24.03.2011-20.09.2011, 17.02.2012-05.06.2012, 13.08.2012-03.04.2013, 08.04.2013-02.10.2013, оскільки з 29.11.2022 Україна, а з 01.01.2023 російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини в цій частині позовних вимог (щодо незарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи в російській федерації) були предметом судового розгляду в межах судової справи №460/6309/23, оскільки в рішенні від 08.05.2023 у справі №460/6309/23, яке набрало законної 17.10.2023, суд зазначив: «…з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013 ОСОБА_1 працював на території російської федерації. Вказані періоди роботи сукупно становлять 4 роки 10 місяців 2 дні. Оскільки разом із заявою про призначення пенсії за віком та до позовної заяви позивач не надав доказів сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за періоди з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013, суд звертає увагу позивача, що відповідачем правомірно не зараховано зазначені періоди до його страхового стажу». Таким чином, суд першої інстанції вважав, що питання правомірності незарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів його роботи на території російської федерації було предметом судового розгляду у справі №460/6309/23, якому надано правову оцінку та прийнято (процитоване вище) рішення про правомірність дій органу Пенсійного фонду щодо їх незарахування, яке набрало законної сили. Тому, спірне рішення від 25.10.2023 №172050004256 прийняте відповідачем на виконання судового рішення у справі №460/6309/23, за наслідками повторно розгляду його заяви про призначення пенсії від 29.12.2022, до якої позивачем не долучено доказів сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за вказані періоди. За наведеного, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013. Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду (29.12.2022) у позивача відсутній необхідний страховий стаж 23 роки, то він не набув права на призначення пенсії за віком у віці 54 роки. Проте суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом не зовсім надана правильно надана оцінка рішенню від 08.05.2023 у справі №460/6309/23. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у згаданій вище справі позивач просив: визнати протиправною бездіяльності відповідачів щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи періодів з 07.12.1989 по 04.01.1999 (10 років 27 днів), з 05.01.1999 по 24.01.2001 (02 роки 19 днів), з 05.06.2001 по 27.12.2003 (02 роки 06 міс 22 дні) та призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29 грудня 2022 року; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи періоди з 07.12.1989 по 04.01.1999 року (10 років 27 днів), з 05.01.1999 по 24.01.2001 (02 роки 19 днів), з 05.06.2001 по 27.12.2003 (02 роки 06 міс 22 дні); зобов`язати відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29 грудня 2022 року. Відповідно рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. А отже, предметом згаданого вище спору не було зарахування до страхового стажу роботи періодів з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013 та відповідно призначення пенсії з урахуванням і цих періодів. Відтак, суд першої інстанції у згаданій справі правильно відмовив у зобов`язанні відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29 грудня 2022 року, бо у органу пенсійного фонду були відсутні достатні документи (докази сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації) за періоди які би підтверджували факт роботи ОСОБА_1 на території російської федерації 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013, а страховий стаж позивача становить - 22 роки 6 місяців 03 дні, оскільки, відповідачем визнавалось 8 років 7 місяців 27 днів страхового стажу позивача, а крім того, з урахуванням встановленого вище у рішенні суду у справі №460/6309/23, зарахуванню підлягають спірні періоди з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003, що становить 13 років 10 місяців 7 днів. Щодо спірних періодів у даній справі, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно даних трудової книжки № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 (а.с.35-39), позивач: з 01.09.1985 по 14.04.1986 навчався в Кузнецовському СПТУп 12; з 22.05.1986 по 07.06.1988 проходив строкову військову службу; з 29.07.1988 по 23.05.1989 працював електрослюсарем на Рівненській АЕС; з 07.12.1989 по 04.01.1999 працював електрослюсарем третього розряду; з 05.01.1999 по 24.03.2001 працював електрослюсарем третього розряду; з 05.06.2001 по 27.12.2003 працював електрослюсарем четвертого розряду; з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013 та з 08.04.2013 по 02.10.2013 працював на території російської федерації; з 01.12.2015 по 23.06.2016 перебував на обліку та отримував допомогу по безробіттю в Кузнецовському міському центрі зайнятості; з 07.06.2018 по 13.09.2018 працював електриком дільниці 4 розряду; з 24.09.2018 по 02.05.2019 працював підсобним працівником. Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Система персоніфікованого обліку була запроваджена з 01 липня 2000 року, постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування». Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як уже згадувалось вище відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частинами 1-3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затвердило «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1). Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.6 розділу І цього Порядку). Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії. Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж є трудова книжка. Достовірність вищенаведених записів у трудовій книжці сумніву не викликають, окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені записи роблять їх недійсними або сумнівними. Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав. Оскільки на момент здійснення трудової діяльності позивача на території російської федерації чинними були міжнародні угоди з даною державою, то при вирішенні даного спору слід застосовувати положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн». Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України. Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Положеннями пункту а) частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків. Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. При цьому, слід зауважити, що подібні за суттю вимоги передбачені законодавством російської федерації. Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації. Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб. Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012. Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації. Таким чином, обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012. Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу за умови сплати роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду тієї держави, на території якої здійснювалась така діяльність. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Крім того, слід врахувати, що в зв`язку з воєнною агресією російської федерації щодо України з 29.11.2022 Україна, а з 01.01.2023 російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відтак, позивач позбавлений можливості надати інші документи щодо його стажу роботи на території російської федерації у спірні періоди з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013 Виходячи з вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних міркувань. Оскільки, як встановлено вище, періоди роботи позивача на території російської федерації з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013, підлягають зарахуванню до його страхового стажу, крім того відповідачем визнається 8 років 7 місяців 27 днів страхового стажу позивача, а за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року, зарахуванню підлягають періоди з 07.12.1989 по 04.01.1999, з 05.01.1999 по 24.03.2001, з 05.06.2001 по 27.12.2003, що становить 13 років 10 місяців 7 днів, відтак, страховий стаж позивача становить понад необхідних 23 роки, то відповідно позивач набув права на призначення пенсії за віком у віці 54 роки. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі №460/210/24 - скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу роботи періодів з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013 та призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29.12.2022. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладиша у трудову книжку серії НОМЕР_2 періоди роботи в російській федерації з 05.01.2004 по 31.03.2006, з 24.03.2010 по 03.12.2010, з 24.03.2011 по 20.09.2011, з 17.02.2012 по 05.06.2012, з 13.08.2012 по 03.04.2013, з 08.04.2013 по 02.10.2013. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.10.2023 №172050004256 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 29.12.2022. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула