Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 520/12678/2020

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 520/12678/2020 пров. № А/857/27825/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Глушка І.В. суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крета Олега Ігоровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (ухвалене суддею Мричко Н.І., в м. Львові, о 10:53 год., повний текст складено 27 вересня 2024 року) у справі № 520/12678/2020 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, ВСТАНОВИВ: 22 вересня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідача) на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 33479,82 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 адміністративну справу №520/12678/2020 передано до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що він не був визнаний винуватим у вчиненні протиправного діянні. Враховуючи той факт, що документально вина не доведена, сплив строк з моменту виявлення правопорушення 3 роки, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що згідно з наказом № 245-ос, у період з 02.04.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду офіцера сектора логістики ОВВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » СхРУ ДПС України. Наказом по СхРУ від 24.09.2015 № 621-ос відповідач переведений на посаду начальника відділення ракетного та артилерійського забезпечення Краматорського ПЗ. Відповідно до висновку службового розслідування за фактом нестачі службового модуля, затвердженого 12.10.2016 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено порушення ОСОБА_1 в період виконання обо`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06.08.1998 № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05.07.2011 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Висновком службового розслідування запропоновано притягути майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 62708,00 грн відповідно до вимог пункту 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 708-АГ від 17.11.2016 майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модуля. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 62709,00 грн, протягом 2016-2019 років відшкодовано кошти в сумі 29228,18 грн, залишок заборгованості складає 33479,82 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу не забезпечив (не здійснив) відповідних обліків військового майна, яке він прийняв під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), належний контроль за отриманим, ввіреним йому військовим майном, не здійснив, що і спричинило втрату службового модуля. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 62709,00 грн, протягом 2016-2019 років відшкодовано кошти в сумі 29228,18 грн, залишок заборгованості складає 33479,82 грн. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Отже, військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV. В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначало Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі затверджено постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 243/95-ВР). Відповідно до пункту 2 розділу І Положення № 243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Згідно з пунктом 3 розділу І Положення № 243-95/ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності. На підставі пункту 4 розділ І Положення № 243/95-ВР відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Пунктом 13 Розділу ІІІ Положення №243/95-ВР встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. Відповідно до пунктів 17 - 19 Розділу ІV Положення №243/95-ВР у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. За змістом пункту 37 Положення №243/95-ВР матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій. Судом встановлено, що під час проведення службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 в період виконання обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) ІНФОРМАЦІЯ_5 статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06.08.1998 № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05.07.2011 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. За наслідками проведеного службового розслідування, запропоновано відповідно до вимог пункту 29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР притягнути майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 62708,00 грн. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків», майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модуля. Не погоджуючись з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків», ОСОБА_1 оскаржив такий у судовому порядку. Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі №815/7396/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ), державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_7 (в/ч НОМЕР_2 ) про скасування наказу відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністартивного суду в 25.04.2017 у справі №815/7396/16 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017. Скасовано накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків» та № 149-АГ від 13.03.2017 «Про внесення змін до наказу № 708 від 17.11.2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків». Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у цій справі. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017 залишено в силі. У своєму рішенні Верховний Суд констатував, що в спірних правовідносинах має місце випадок, коли військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, а саме: дії (бездіяльність), що мають ознаки злочину (пп. 14 пункту 13 Положення № 243). Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції вірно вказав, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків» є чинним та таким, що підлягає до виконання. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 62709,00 грн, протягом 2016-2019 років відшкодовано кошти в сумі 29228,18 грн, залишок заборгованості складає 33479,82 грн, що не заперечується відповідачем. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку із заподіянням матеріальних збитків відповідачем, які у добровільному порядку ним частково сплачені, слід стягнути з відповідача на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 33479,82 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крета Олега Ігоровича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 520/12678/2020 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний