Ухвала КЦС ВС № 383/910/24

УХВАЛА 17 січня 2025 року м. Київ справа № 383/910/24 провадження № 61-231ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи -підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі. 04 вересня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про залишення позову без розгляду посилаючись на пункт 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2024 року позов ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. 10 вересня 2024 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив стягнути зі ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. У січні 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційне оскарження ухвали щодо визначення розміру судових витрат передбачено пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). При таких обставинах аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі й розподіл судових витрат. Вказане відповідає правовим висновкам, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21). Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, зміст пункту 13 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвали суду першої інстанції про розподіл судових витрат, а також постанови суду апеляційної інстанції, якою така ухвала залишена без змін, у касаційному порядку не передбачено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи наведене, оскільки ухвала Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник