Постанова Закарпатський апеляційний суд № 936/682/24

Справа № 936/682/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16.01.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/656/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мельника П. П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 07.08.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 488947 від 18.06.2024 та постанови судді від 07.08.2024 вбачається, що 18.06.2024 о 09 год 35 хв на автодорозі сполученням «Київ-Чоп» 717 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна кольору обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився під час фіксації на бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник-адвокат Мельник П. П. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції безпідставно, тобто без пояснення причин зупинки, визначеної ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, жодних ознак сп`яніння у ОСОБА_1 встановлено не було. Відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вказує на безпідставність вимоги про необхідність надання будь-яких документів та проходження огляду. Разом з тим, ОСОБА_1 виконав необґрунтовану та незаконну вимогу працівника поліції та пройшов тест на сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» з результатом 0,2 проміле. У зв`язку з незгодою з результатом, ОСОБА_1 разом з працівниками поліції прослідували до медичного закладу, де на місці лікар відмовився проводити будь-який аналіз, у тому числі лабораторне дослідження на визначення стану алкогольного -2- сп`яніння шляхом відібрання зразків біологічного середовища. Крім іншого, вважає результат проведеного поліцейськими огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» недійсним, оскільки поліцейським не враховано похибку такого і строки калібрування. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, захисник-адвокат Мельник П. П. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явився. Захисник повідомлений за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber». При цьому, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили, а ОСОБА_1 наполягав на розгляді справи без участі захисника. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Адіментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності захисника-адвоката Мельника П. П., що не може розцінюватись як порушення прав сторони захисту, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. ОСОБА_1 просив розглянути справу у відсутності захисника. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом вбачається, що 18.06.2024 о 09 год 35 хв на автодорозі сполученням «Київ-Чоп» 717 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна кольору обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився під час фіксації на бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 та його захисником вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 488947 від 18.06.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; результатом технічного засобу «Драгер», згідно з яким на момент огляду поліцейськими 18.06.2024 ОСОБА_1 , останній перебував у стані алкогольного сп`яніння з показником 0,25 проміле, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння КНП «Воловецька ЦЛ Воловецької селищної ради» від 18.06.2024, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, відеозаписом з бодікамер поліцейського, доданого до протоколу, на якому, зокрема, зафіксовано, відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога та іншими матеріалами справи. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. -4- Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Фізером Д. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 488947 від 18.06.2024 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не погодився з результатом, у зв`язку з чим був доставлений до медичного закладу, де відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна кольору шкірного покриву обличчя, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене та всупереч доводів апеляційної скарги, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються. Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у медичному закладі не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на проходження огляду на стан сп`яніння та наполягав на проведення лабораторних досліджень. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння шляхом здачі біологічного середовища не узгоджується з вимогами закону. Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735) передбаченого використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, які підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Обов`язковим є проведення лабораторних досліджень лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що передбачено пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції. Також, згідно пункту 14 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений. -5- Тому твердження захисника про те, що ОСОБА_1 бажав у медичному закладі здати кров чи інше біологічне середовище, є безпідставними, оскільки вимоги щодо обов`язкового забору зразків біологічного середовища в даному випадку не передбачено, що було належним чином йому роз`яснено черговим лікарем. Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами і являє собою процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду. Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан спяніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому необхідно зазначити, що норми чинного законодавства щодо процедури направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і проведення такого огляду не передбачають обов`язковості дотримання якоїсь черговості у його проходженні і мають лише визначені обмеження, пов`язані виключно зі специфікою стану певного сп`яніння. Таким чином ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди з результатами огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського у закладі охорони здоров`я, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 у всякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, так як будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому -6- полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і 25624/02), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та їх наслідків ОСОБА_1 чи його захисником. Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка ОСОБА_1 була безпідставною, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодних чином не спростовують факту порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правомірність зупинки ОСОБА_1 не є предметом розгляду даної справи, а факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в зазначені у протоколі час та місці підтверджено матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_1 та його захисником. За таких обставин, не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 виконав необґрунтовану та незаконну вимогу працівника поліції та пройшов тест на сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» з результатом 0,25 проміле, а у зв`язку з незгодою з результатом, ОСОБА_1 разом з працівниками поліції прослідували до медичного закладу, де на місці лікар відмовився проводити будь-який аналіз, у тому числі лабораторне дослідження на визначення стану алкогольного сп`яніння шляхом відібрання зразків біологічного середовища. Із урахуванням наведеного, безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що результат проведеного поліцейськими огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» є недійсним, оскільки поліцейським не враховано похибку такого і строки калібрування. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріалами справи беззаперечно доведено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, за що відносно нього і складено протокол. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника Мельнкиа П. П., то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало -7- у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Мельнкиа П. П. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мельнкиа П. П. залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 07.08.2024 щодо ОСОБА_3 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя