Ухвала КАС ВС № 560/5673/24

УХВАЛА 15 січня 2025 року м. Київ справа №560/5673/24 адміністративне провадження № К/990/433/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року у справі № 560/5673/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка ОСОБА_2 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 21.11.2023. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у нерозгляді подання ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надійшло 22.11.2023 року про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути по суті подання ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надійшло 22.11.2023 року про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, помилково дійшов висновків про обов`язковість надання довідки уповноваженого органу про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебуванні на утриманні при поданні відповідної заяви про призначення пенсії, оскільки підпунктом 5 пункту 3 Порядку № 3-1, встановлено відсутність обов`язку подання документів про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника, зокрема непрацездатною дружиною військовослужбовця, особи, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 27.09.1953. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено повністю. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у нерозгляді подання ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надійшло 22.11.2023 року про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» починаючи з 21.11.2023 року. Як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, позивачка була дружиною ОСОБА_2 , знаходилась на його утриманні, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи (довічно) та перебуває на пенсійному забезпечені передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника. Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262- ХІІ. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позов повністю, виходив з того, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію втраті годувальника відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 21.11.2023 року. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що повторне зобов`язання відповідача розглянути заяву позивачки про призначення пенсії не призведе до ефективного вирішення спору. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року у справі № 560/5673/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Втім, зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року у справі № 560/5673/24. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді А. І. Рибачук С. Г. Стеценко