Ухвала КАС ВС № 480/2542/24

УХВАЛА 15 січня 2025 року м. Київ справа №480/2542/24 адміністративне провадження № К/990/51237/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Стрелець Т.Г., Чиркіна С. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 480/2542/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив: - визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 183450021099 від 04.12.2023, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області № 183450021099 від 21.12.2023 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 183450021099 від 26.12.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 13.08.1980 по 25.10.1980; з 06.10.1988 по 24.10.1988; з 13.07.1993 по 31.05.1995; 1986 по 1988; з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2002 по 30.09.2002, а також період навчання в Буйнакському кооперативному технікумі з 01.09.1977 року по 10.07.1980 року, призначити пенсію за віком з 30.11.2023 року. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024, позов задоволено частково: - скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 183450021099 від 04.12.2023; -скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області № 183450021099 від 21.12.2023; - скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 183450021099 від 26.12.2023; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1977 року по 10.07.1980 року,з 13.08.1980 по 25.10.1980, з 10.11.1985 по 28.09.1987, з 15.02.1988 по 13.08.1988, з 06.10.1988 по 24.10.1988, з 13.07.1993 по 31.05.1995, з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.05.2002 по 30.09.2002; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2023; - в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 30.12.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Вирішуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, позаяк скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Разом з тим, судами попередніх інстанцій враховано висновки, сформульовані Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17 та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі № 480/2542/24, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 480/2542/24. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач: В. М. Бевзенко Судді: Т. Г. Стрелець С. М. Чиркін