Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 465/4944/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 465/4944/24 пров. № А/857/30431/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Слободян І.М. за участю представників сторін: від позивача Павліш В.С., Назаркевич С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2024 року у справі № 465/4944/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (головуючий суддя Мартьянова С.М., м. Львів, ), - В С Т А Н О В И В: 14.06.2024 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - скасувати постанову серії ЕНА №1683636 від 17.03.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що спірною постановою, на підставі ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху (далі ПДР), а саме невиконання вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах». Позивач проти такого висновку працівників поліції заперечує, вважає, що вимог ПДР не порушував, а рухався транспортним засобом із дотриманням вимог дорожніх знаків. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 08.11.2024 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення суд першої інстанції констатував правомірність спірної постанови, а доводи позивача вважав безпідставними та такими, що спростовуються доказами наданими відповідачем. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи скарги загалом співставні з доводами позовної заяви, тобто незаконність спірної постанови та необґрунтованість рішення суду першої інстанції позивач обґрунтовує покликаннями на помилковість висновків працівників поліції та твердженнями про відсутність правопорушення у його діях. Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Представника позивача та відповідачів повідомлено про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення повістки-повідомлення до електронних кабінетів користувача підсистеми «Електронний суд». За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Представник позивача та позивач підтримують вимоги апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. За змістом спірної постанови ЕНА №1683636 від 17.03.2024 громадянин ОСОБА_1 , о 23:31 год 17.03.2024, керуючи автомобілем Dodge Caliber, номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Чернівецькій у м.Львові не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», та зі смуги призначеної для руху прямо повернув праворуч. Порушення зафіксовано на нагрудну камеру №471097. Вказані в постанові дії кваліфіковано як порушення п 8.4 «ґ» ПДР (порушення інформаційно-вказівних знаків). За скоєне позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на підставі ч.1 ст. 122 КУпАП. Не погоджуючись із спірною постановою позивач звернувся до суду із позовом. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з наступних причин. За змістом п 8.4 «ґ» ПДР дорожні знаки поділяються на групи в тому числі інформаційно-вказівні знаки. Такі знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Згідно розділу 33 ПДР «Дорожні знаки» дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах». показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В контексті доводів скаржника апеляційний суд зазначає наступне. На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів диск із відео записом, на якому чітко видно, що позивач 17.03.2024 року, керуючи транспортним засобом Dodge Caliber номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по ділянці дороги з круговим рухом у крайній лівій смузі, рух по якій дозволено лише прямо або ліворуч, здійснив поворот праворуч на вул. Чернівецьку, в бік Головного залізничного вокзалу у м. Львові. На згаданій ділянці дороги розміщено дорожній знак 5.16., який визначає напрямок руху для транспортних засобів, вимоги якого позивач не виконав. Такі дії є порушенням пункту 8.4. «ґ» ПДР. (файл під назвою Backup_20240317_232555_ch1). За таких обставин, апеляційний суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення Правил дорожнього руху доведено належними доказами. В контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що такі співставні з доводами позовної заяви та суперечать матеріалам справи та наявним у них доказам, а відтак не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями ст. 90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2024 року у справі № 465/4944/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 15.01.25