Постанова 4855 № 712/9190/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/9190/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Ключковича В.Ю., Кобаля М.І. За участю секретаря: Євгейчук Ю.С. ррозглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 листопада 2024 року, суддя Чапліна Н.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2024 № 419 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10000 грн, розподілити судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача для оновлення військово-облікових даних та отримання військово-облікового документа. Позивач отримав тимчасовий військово-обліковий документ. З того часу позивач одружився та відкрив власну справу, оформивши при йому себе фізичною особою-підприємцем. Зазначені дані в подальшому надано до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується оскаржуваною постановою, де вказано, зокрема про ФОП. 14.07.2024 через додаток Резерв+ позивачем оновлено військово-облікові дані та в додатку зазначено, що військово-облікові дані оновлено до 16 липня. Окрім того, було зазначено, що військово-облікові дані в реєстрі Оберіг не повні та рекомендовано звернутись до ТЦК за місцем реєстрації або місцем проживання для уточнення даних. Враховуючи суттєві черги до ІНФОРМАЦІЯ_3 на прийом для оновлення даних позивач потрапив 18.07.2024 та йому була вручена повістка для явки до ТЦК 19.07.2024. 19 липня 2024 року постановою № 419 ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до оскаржуваної постанови позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де 19.07.2024 о 09:50 год. встановлено, що ОСОБА_1 переведений відповідно до витягу № 6 від 08.10.2018 з обліку призовників до військовозобов`язаних, після чого не оновлював свої дані протягом років, не оформив військово-обліковий документ, чим порушив п.п 10 п. 1 та абз. 3 пп. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 та ст. 38 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу». Проте, позивач наголошує на тому, що ним було оновлено військово-облікові дані. Також позивачем зазначено, Закон №3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024 не може бути застосований до правопорушення, що скоєне 08.10.2018. Окрім того, позивач вважає, що жодних доказів на підтвердження факту адміністративного правопорушення відповідач не надав, а сам протокол не може слугувати єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 не надано можливості ознайомитись із матеріалами адміністративної справи, оскільки протокол складений 19.07.2024 о 09:50 та зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10:20 год. цього ж дня. На переконання позивача, відповідачем порушені строки притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки враховуючи, що у постанові зазначено, що позивач не оновив дані після наказу № 6 від 08.10.2018, то станом на дату складення постанови - 19 липня 2024 року пройшли строки накладення адміністративного стягнення. Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_5 , рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6 від 08.10.2018 вирішено ОСОБА_1 звільнити від призову на військову службу у зв`язку з досягненням 27 річного віку, зарахувати в запас, а матеріали направити до правоохоронних органів як на призовника, який ухилявся від призову. 19 липня 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 складено протокол № 419 про адміністративне правопорушення згідно з яким ОСОБА_1 був переданий відповідно до витягу №6 від 08.10.2018 з обліку призовників до військовозобов`язаних, після чого не оновлював свої дані протягом років, не оформив військово-обліковий документ, чим порушив пп. 10 п. 1 та абз. 3 п.п.10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 та ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Чим вчинив правопорушення під час дії особливого періоду, яке передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 10 год. 20 хв. 19.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, у графі «пояснення та зауваження» вказаного протоколу ОСОБА_1 зазначив «В оберезі зареєструвався 11.07.2024, через неповні дані звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 по черзі 18.07.2024. З інформацією про постановку на облік не був ознайомлений, з протоколом не погоджуюсь». Отже, з 2018 року позивач не звертався щодо оформлення військово-облікового документу, не оновлював свої дані, у зв`язку з чим станом на 19.07.2024 не мав військово-облікового документу. Твердження позивача про отримання тимчасового військово-облікового документу у 2018 році суд оцінює критично, оскільки доказів про отримання такого документу не надано, за відомостями ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не звертався щодо оформлення військово-облікового документу, а надана копія відомостей Резерв+ щодо результатів оновлення даних, містить відомості «не на обліку», що також підтверджує не звернення позивача з питання оформлення військово-облікового документу, постановки на облік та оновлення даних. 19 липня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та винесено постанову № 419, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протипраною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві позивач просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2024 № 419 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тоді як з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 19 -20). Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває. Також указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII). Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. Так, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Як передбачено абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила). Відповідно до п. 1 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Відповідно до пп. 10 та абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Як убачається із матеріалів справи, 19 липня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та винесено постанову № 419, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Указаною постановою встановлено, що 19.07.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_1 був переданий з обліку призовників на облік військовозобов`язаних відповідно до витягу № 6 від 08.10.2018, після чого не оновлював свої персональні дані, не оформив військово-обліковий документ, чим порушив пп. 10 п. 1 та абз. 3 пп. 10 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, та становить склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 принаймні до 17 липня 2024 року (дата коли закінчувався 60-денний строк для уточнення даних в ТЦК та СП для всіх військовозобов`язаних в Україні, під час якого військовозобов`язаних не притягали до відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) мав можливість самостійно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 за отриманням військово-облікового документу, але з невідомих причин цього не зробив. Разом з тим, надані позивачем докази свідчать про те, що 11 липня 2024 року ОСОБА_1 уточнив персональні дані через електронний додаток «Резерв+». Водночас наданий срін-шот із мобільного застосунку «Резерв+» містить повідомлення, відповідно до якого дані ОСОБА_1 «потребують уточнення», категорія обліку - «не на обліку», а також рекомендацію застосунку «звернутись до ТЦК з місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних». Проте навіть після такого повідомлення в застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 тільки 19.07.2024. Таким чином, позивач, в порушення вимог п.п. 1, 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, під час дії особливого періоду, в семиденний з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік та не отримав відповідний військово-обліковий документ. Крім того, за правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Так, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У вказаному протоколі містяться письмові пояснення позивача, підпис та та зауваження ОСОБА_1 . Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача про порушення процедури розгляду справи щодо нього, оскільки такі спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що він був присутній при його складенні, ознайомлений під підпис про права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про дату і час розгляду справи щодо нього. Щодо посилання позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Законом України від 09 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу. Разом з тим, у частині першій статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Так, 19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Таким чином, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено 19.05.2024. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період. Отже, враховуючи, що станом на день набрання чинності норм законодавства України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, військовообліковий документ військовий квиток не отримував, він мав особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у період з 19.05.2024 по 17.07.2024 та отримати військовообліковий документ - військовий квиток, однак позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 19.07.2024, тобто з пропуском визначеного строку, чим порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що було виявлено 19.07.2024, за що позивач і був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі оспорюваної постанови. Положеннями частини третьої статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Вищевикладене спростовує доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Попри наведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого. Отже, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. На думку колегії апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача. Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них. Водночас під час розгляду даної справи колегією суддів не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 листопада 2024 року, оскільки рішення суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 07 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Ключкович В.Ю. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 15 січня 2025 року.