Постанова Київський апеляційний суд № 753/10765/24

справа № 753/10765/24 головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р. провадження № 22-ц/824/3517/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва звернувся представник АТ «ПУМБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просив суд: стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість у сумі 74 108,81 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 28 червня 2020 року між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №2001623488601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідач отримала кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3 000,00 грн, який було збільшено до 45 834,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі. Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду. 10 липня 2024 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що до введення в Україні воєнного стану вона належним чином здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором №2001623488601. У зв`язку із збройною агресією рф проти України в період з березня 2022 по червень 2023 року вона не отримувала заробітної плати, тому не могла належним чином виконувати свої кредитні зобов`язання. Вказала, що публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписувала. Надана позивачем виписка по рахунку не є належним доказом розміру заборгованості. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 74 108,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 41 013,85 грн; заборгованість за відсотками - 33 094,96 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам. Зазначає, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також AT «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що станом на 24 лютого 2024 року у відповідачки на утриманні перебувала і перебуває дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час здобуває освіту у вищому навчальному закладі (Київський університет інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія»). Суд безпідставно відхилив доводи апелянта, що позивач долучив до позову заяву №2001623488601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування від 28 червня 2020 року який, з урахуванням постанови Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, не може бути прийнятий судом як допустимий. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, фактично отримана в борг як позичальнику), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № 2001623488601, позивач надав Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Додаток №2 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови, яка, в порушення норм діючого законодавства України, не підписана ОСОБА_1 . Більше цього, судом не враховано, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Додаток №2 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, я розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву №2001623488601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження згоди відповідачки на зміну кредитного ліміту з 3 000,00 грн до 45 834,00 грн. Крім цього, відповідно до офіційного мобільного застосунку AT «ПУМБ» за відповідачкою не рахується заборгованість, сума боргу згідно яким складає 00 грн. Відповідно до інформації на офіційному сайті Українського Бюро Кредитних Історій за ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед AT «ПУМБ» (вказано, що заборгованість списано 21 грудня 2023 року). Враховуючи викладене, відповідачка не могла бути обізнаною щодо наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з додатками направлено до електронного кабінету Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 28 листопада 2024 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача на адресу апеляційного суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 червня 2020 року між АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №2001623488601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідач отримав кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3 000,00 грн, який було збільшено до 45 834,00 грн, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 47,88 % річних, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі. У Заяві на приєднання до Договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uа, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджую свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах. У розділі Заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема зазначено, що Відповідач, підписанням цієї Заяви надав підтвердження та запевнення що: він ознайомлений із ДКБО, тарифами банку та цілком згодний з ними; всі умови ДКБО Відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того, 28 червня 2020 року ОСОБА_1 підписано «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мету отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №2001623488601 від 28 червня 2020 року. Однак, Позичальник свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31 березня 2024 року у розмірі 74 108,81 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 41 013,85 грн; заборгованість за відсотками - 33 094,96 грн. Вищевказана заборгованість підтверджується випискою з особового рахунку відповідача відкритого у АТ «Перший Український міжнародний банк» Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачкою зобов`язань та неспростування нею суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 28 червня 2020 року підписала заяву №2001623488601 на приєднання до ДКБО, чим беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb/ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах. Так, відповідачці на її прохання було встановлено кредитний ліміт у сумі 3 000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Стандартна процентна ставка за договором складає 47,88%, річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 1 257,86 грн. Розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 1000,00 грн та наступним її погашенням зі строком 12 місяців рівними платежами. Отже, підписуючи заяву №2001623488601 на приєднання до ДКБО ОСОБА_1 була обізнана про розмір та порядок нарахування відсотків у разі використання встановленого по картці кредитного ліміту. Крім того, пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12 червня 2019 року), підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору. Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти. Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором. Відповідно до пункту 4.1.5 частини 4 «Умови надання кредитного ліміту у формі Овердрафту та Кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією» Розділу II «Послуги банку», при визначенні розміру Кредитного ліміту згідно «Умов надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту» (Додаток 2 до цього Договору), Банк керується внутрішніми нормативними документами Банку та законодавством України. Клієнту може бути встановлено лише один ліміт Овердрафту на умовах надання «Автоматичного овердрафту» або «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» на розсуд Банку. Розмір Кредитного ліміту, встановлений Банком, повідомляється Клієнту шляхом надсилання йому SMS - повідомлення на Номер мобільного телефону Клієнта. У разі незгоди Клієнта із встановленим Банком розміром Кредитного ліміту, Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися у відділення Банку, в якому була оформлена Заява на приєднання до Договору та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду з розміром встановленого Банком Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію та скористався Кредитним лімітом після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку, згода Клієнта з умовами надання Овердрафту вважається підтвердженою. Аналогічні положення щодо права банку змінити розмір кредитного ліміту містить підпункт 4.3.6.4 частини 4 розділу ІІ, а саме: банк має право змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS-повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.18. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після зміни розміру Кредитного ліміту або закриття Кредитного ліміту, згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою. Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, АТ «ПУМБ» неодноразово збільшувало первісно встановлений ОСОБА_1 кредитний ліміт, однак остання не надала доказів на підтвердження того, що висловлювала свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту. Навпаки, досліджена судом виписка по особовому рахунку з 28 червня 2020 року по 31 березня 2024 року підтверджує факт здійснення платіжних операцій по картці (у розумінні ДКБО - внесення або зняття готівки, здійснення розрахунків у безготівковій формі та ін.) після зміни розміру Кредитного ліміту, зокрема 05 лютого 2022 року, 04 листопада 2022 року та 25 квітня 2023 року на карту зараховувалися грошові перекази. Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості, який узгоджується з випискою по особовому рахунку відповідачки, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить про отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, а факт погашення нею заборгованості за відсотками за користування кредитом свідчить про фактичне визнання нею як кредитних правовідносин між сторонами так і виниклої заборгованості. При цьому, наявність у відповідачки на утриманні доньки, відсутність відомостей про заборгованість перед банком у застосунку, або на сайті Українського Бюро Кредитних Історій, не спростовує наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Також, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. Оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за кредитним договором №2001623488601 від 28 червня 2020 року у вигляді тіла та відсотків, а відповідачкою ОСОБА_1 не заявлено зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору в частині встановлення комісії, апеляційний суд в силу положень ст. 13 та ст. 367 ЦПК України, не має права виходить за межі позовних вимог та надавати оцінку положенням кредитного договору в цій частині. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова