Постанова Київський апеляційний суд № 755/19999/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 грудня 2024 року місто Київ справа № 755/19999/23 провадження №22-ц/824/14634/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В., сторони : позивач -ОСОБА_1 відповідач - Релігійна організація "Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана" розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28 травня 2024 року,ухвалене у складі судді Гончарука В.П., В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав. Позов обгрунтовано тим, що позивач 29 грудня 2022 року, на запрошення представника парафії Покрови Пресвятої Богородиці смт Вільшана про служіння в храмі й з благословення керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ГІЦУ) митрополитом Черкаським і ОСОБА_2 , прибув до єпархіального управління, де отримав укази №179-є/у та № 180-є/у, яким його призначено на посаду настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана». Того ж дня прибув на парафію й приступив до виконання обов`язків. Попереднього священика на парафії позивач не застав, а староста - ОСОБА_3 неправдиво проінформував, що його переведено на іншу парафію й він чекати не міг. На парафії не було ніяких умов праці, позивач сам організовував процес роботи. 12 січня 2023 року зі старостою громади відбулась розмова про укладення між ними трудового договору та внесення відомостей до трудової книжки, зважаючи на те, що позивачем систематично сплачувались пенсійні внески і переривати страховий стаж позивач не хотів, оскільки мав намір отримувати пенсію. Староста не заперечував, а попросив після свят Водохрещення уже цим займатись. 9 лютого 2023 року відбулась наступна розмова, яку також було перенесено на пізніше й так до березня. З початком Великого посту питання відтерміновувалось до після Паски, а там до Тройці. В червні місяці позивачем було поставлено до відома благочинного й секретаря єпархії, які обіцяли довести до відома владики про ці порушення. У березні, травні та червні позивачем ставилось до відома про не виплату йому заробітної плати. Лише після телефонного спілкування на цю тему зі священиками, які раніше служили на цій парафії, було зрозуміло про добре відпрацьовану протиправну схему рабовласницького використання священників та їх дружин, не працевлаштовуючи їх та ухиляючись від сплати пенсійних та соціальних внесків, а також податків. З того часу позивачем було проінформовано громаду парафії, про ці протиправні дії та бездіяльність старости. 24 вересня 2023 року відбулися загальні парафіяльні збори, якими було прийнято ряд рішень. 25 вересня 2023 року було затверджено рішення зборів. 29 вересня 2023 року позивачу був вручений указ про звільнення з посади настоятеля без обгрунтування. Позивач зазначає, що йому було відмовлено у виплаті заробітної плати та вихідної допомоги, а також було відмовлено у здійсненні запису до трудової книжки, щодо його звільнення. За період з 29 грудня 2022 року до 26 вересня 2023 року з позивачем протиправно не було укладено трудовий договір, а також не сплачено жодної заробітної платні і відпускних. Тим саме порушено вимоги законодавства про працю та вчинено протиправне ухиляння від сплати податків та соціальних і пенсійних внесків до бюджету України, тобто проігноровано Конституцію України. Просив визнати протиправною відмову в укладенні трудового договору та його реєстрації й необгрунтоване звільнення Релігійною організацією «Релігійна громада Парафія Покрови Пресвятої Богородиці Черкаської Єпархії Української Православної Церки, смт.Вільшана, з позивачем та ненарахування й невиплату позивачеві заробітної плати та інших, визначених законодавством соціальних й вихідних виплат; зобов`язати відповідача нарахувати йому заробітну плату за період праці на посаді настоятеля парафії з врахуванням річної відпустки та періоду вимушеного прогулу через необґрунтоване звільнення та виплатити заробітну плату за період праці на посаді настоятеля парафії з 29 грудня 2022 року до 29 вересня 2023 року і за період вимушеного прогулу до часу повного розрахунку в сумі відповідній середньому заробітку в даній галузі та інші соціальні й вихідні виплати; -визнати протиправним порушення відповідача вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ухилення від сплати податків; - зобов`язати відповідача здійснити облік його трудової діяльності в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та сплатити страхові внески та інші обов`язкові платежі (пенсійні внески) й податки до бюджету. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 28 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана»- адвокат Тараненко М.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. В судовому засідання ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Представник відповідач адвокат Тараненко М.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обгрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом установлено, що Ієрея ОСОБА_1 зараховано у штат кліру Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України), згідно поданого ним прохання, відповідно до указу керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана № 179-є/у від 29 грудня 2022 року. ОСОБА_1 призначено настоятелем парафії Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) смт.Вільшана» указом керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита Черкаського і Чигиринського Іона № 180-є/у від 29 грудня 2022 року. Згідно указу керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана № 196-є/у від 26 вересня 2023 року «Про зняття з посади настоятеля парафії та виведення поза штат» Ієрея ОСОБА_1 знято з посади настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятой Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) смт.Вільшана» та виведено поза штат Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) з правом переходу в іншу єпархію». Згідно виписок з відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела-суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, долучених до матеріалів справи, інформація про отримання доходів ОСОБА_1 від Реоігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) смт.Вільшана» відсутня. Згідно положень Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) смт.Вільшана», є місцевою релігійною організацією (Релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Черкаської єпархї Української Православної церкви (Православної церкви України) у складі релігійного об`єднання Православної церкви України. Відповідно до п.3.4.1 Статуту настоятель призначається та звільняється єпархіальним ахієреєм. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що трудових договорів між Релігійною організацією «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» та робітником чи службовцем ОСОБА_1 на виконання трудових функцій настоятеля або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась. Настоятель ОСОБА_1 , трутові функції у розумінні законодавства про працю в Релігійній організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» не виконував, перебував в юрисдикції правлячого архієрея. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 2 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За статтею 35 Конституції України, ч.2 ст.5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій. Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно із законодавством України та у своїй діяльності керується, крім іншого законодавства, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). Згідно із ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді грунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центром (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень о статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами ід кількості членів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень да статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим. Відповідно до ст.25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах. Тобто наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку. Встановивши, що між ОСОБА_1 та Релігійною організацією «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» не укладався трудовий договір, ОСОБА_1 не виконував трудові функції в Релігійній організації в розумінні законодавства про працю, а перебував під юрисдикцією правлячого архієрея Православної Церкви України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 жовтня 2020 року у справі № 158/1182/19, від 15 липня 2021 року у справі № 156/372/19, від 15 листопада 2023 року у справі № 707/996/22. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_1 здійснював усі обов`зки священнослужителя, що свідчить про існування між сторонами трудових відносин, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке. Установлено, що ОСОБА_1 перебував під юрисдикцією правлячого архієрея Православної Церкви України, який з урахуванням Апостольських правил, які є частиною церковного законодавства, призначив його в якості настоятеля до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» відповідно до п.3.4.1 Статуту відповідач. Укази про зарахування ОСОБА_1 в штат кліру Черкаської єпархії Української Православної Церкви та призначення ОСОБА_1 на посаду настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) (Указ від 29 грудня 2022 року № 180-є/у) були видані керуючим Черкаською єпархією Української Православної Церкви (ПЦУ) Митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном. Указом керуючого Черкаською єпархією Української Православної Церкви (ПЦУ) Митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном від 10 січня 2023 року № 04є була зупинена дія Указу від 29 грудня 2022 року № 180-є/у про призначення ОСОБА_1 на посаду настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України). Указом від 26 вересня 2023 року № 196-є/у керуючого Черкаською єпархією Української Православної Церкви (ПЦУ) Митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном ОСОБА_1 був знятий з посади настоятеля та виведений поза штат Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України». Враховуючи те, що дія Указу керуючого Черкаською єпархією Української Православної Церкви (ПЦУ) від 29 грудня 2022 року № 180-є/у, яким було призначено ОСОБА_1 на посаду настоятелем, була зупинена 10 січня 2023 року, доказів того, що позивач, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених ст.25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», останній суду не надав, - відсутні підстави вважати, що у період з 29 грудня 2022 року по 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 виконував трудові функції у відповідача . Наданий позивачем протокол № 3 загальних зборів парафії Покрови Пресвятої Богородиці від 24 вересня 2023 року, яким оформлено рішення загальних зборів парафіян про обрання головою парафіяльної ради ОСОБА_1 , не має правового значення у цій справі, виходячи з підстав та предмету позову. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність, а фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 16 січня 2025 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус