Постанова Київський апеляційний суд № 759/808/24

справа № 759/808/24 головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д. провадження № 22-ц/824/776/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 14 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заматова Романа Валерійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), про стягнення суми індексації аліментів, - в с т а н о в и в : У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом, у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму індексації аліментів за період з лютого 2019 року по грудень 2022 року у розмірі 33 960 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 14 105 грн. Позов обґрунтовано тим, що 16 грудня 2019 року Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гуріною Д.І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа № 759/2505/19 від 25 листопада 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до дати ухвалення цього рішення 16 жовтня 2019 року. 11 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченком А.Г. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах ВП № НОМЕР_1, з якого вбачається, що ним не було проведено індексацію розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача за весь період - з лютого 2019 по грудень 2022 року. За розрахунком позивача сума індексації аліментів становить 33 960 грн, яку вона просить суд стягнути з відповідача. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму індексації аліментів у розмірі 33 960 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, а всього 38 960 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. в дохід держави. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Заматов Р.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по індексації аліментів у розмірі 13 968 грн 62 коп. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розрахунок розміру індексації має здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак судом першої інстанції виходячи з розміру аліментів, визначених у твердій сумі, тому з відповідача стягнуто 33 960 грн замість належної до стягнення суми - 13 968 грн 62 коп. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Амельченка В.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що розрахунок індексації аліментів має здійснюватися з урахуванням розміру аліментів, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказує, що повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Заматова Р.В. не підтверджені належним чином, оскільки наданий представником відповідача ордер на надання правничої допомоги не містить обов`язкових реквізитів, а саме: номер посвідчення адвоката. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України (у редакції станом на час надходження апеляційної скарги та призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з нього заборгованості по індексації аліментів понад суми 13 968 грн 62 коп., яку він вважає правильно розрахованою виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апеляційний суд, розглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги відповідача, надає оцінку правильності тільки в цій частині. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 червня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 6 000 грн щомісячно починаючи з 31 січня 2019 року і до її повноліття з урахуванням сплачених аліментів за період від подачі позову 31 січня 2019 року до дати ухвалення цього рішення 16 жовтня 2019 року (а.с. 14-15). 16 грудня 2019 року Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гуріною Д.І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 759/2505/19 від 25 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до дати ухвалення цього рішення 16 жовтня 2019 року. 31 січня 2020 року Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріною Д.І. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: до резолютивної частини і викладено її у наступному вигляді «стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до її повноліття з урахуванням сплачених аліментів за період від подачі позову 31 січня 2018 року до дати ухвалення цього рішення 16 жовтня 2019 року (а.с. 19-20). 11 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченком А.Г., складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_1, з якого вбачається, що ним не було проведено індексацію розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача за весь період з лютого 2019 року по грудень 2022 року (а.с. 22). За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі. Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття. Частина 2 статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону. До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». У частині першій статті 2 цього закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився. 17 травня 2016 року прийнято Закон України 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі», пунктом 1 розділу І якого внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а пунктом 2 - до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження». Цим Законом, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, включено до переліку об`єктів індексації, визначених у частині 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до положень частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року) у частині 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103». З огляду на Порядок № 1078, зокрема додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 104 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. Згідно з частинами 1, 3 пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Згідно з абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильність здійснення судом першої інстанції розрахунку суми індексації аліментів, ОСОБА_1 вказує, що розрахунок розміру індексації має здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з розміру аліментів, визначених у твердій сумі. Однак такі доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки не відповідають формулі здійснення розрахунку індексації, визначеній абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078, відповідно до якої розрахунок здійснюється виходячи з розміру грошового доходу, що підлягає індексації, яким є розмір аліментів, визначених у твердій грошовій сумі. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення, то судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Щодо судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Амельченка В.П. до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500 грн. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, надано засвідчені копії: договору про надання правової допомоги від 22 січня 2024 року № 114146, укладеного між ОСОБА_2 та АО «Наказ»; актів здачі-приймання послуг, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг адвокатом послуг становить 13 500 грн, до якої входить: підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 9 500 грн; підготовка (оформлення відзиву) на апеляційну скаргу та подача його до суду - 2 100 грн; підготовка клопотання про відшкодування витрат за професійну правничу допомогу - 1 900 грн. докази направлення указаної заяви з додатками іншим учасникам справи. Апеляційний суд зауважує, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на те, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, підстави для компенсації витрат за подання такої заяви відсутні. В іншій частині заявлених витрат надані позивачем докази є належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідачем, якому направлено копію заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, не заявлено про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 600 грн (13 500 грн - 1 900 грн). Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заматова Романа Валерійовича залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 600 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська