Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20091/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20091/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2022 №00276300702. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що судом не було враховано ненадання ТОВ «КР Консалтинг» до перевірки документів на продовження строків розрахунків за контрактом або виникнення форс-мажорних обставин, а також того, що позовна заява про стягнення грошових коштів з нерезидента прийнята до розгляду Господарським судом Київської області 19.01.2021, а відтак нарахування пені за період з 22.12.2020 по 18.01.2021 здійснено правомірно. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.09.2022 №3956-п та направлення від 21.09.2022 №10963/26-15-07-02-05 працівниками ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КР Консалтинг» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 14.11.2019 №UK-UA-01 згідно з повідомленням ДПС України від 05.02.2021 №3426/7/99-00-07-07-02-07 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 05.02.2021 №1413/8) за період з 14.11.2019 по 28.09.2022. У ході перевірки встановлено ненадходження валютних коштів до ТОВ «КР Консалтинг» на загальну суму 21 798,62 Євро (еквівалент 745 100,81 грн) за контрактом від 14.11.2019 №UK-UA-01, укладеним з компанією «MNT Wood Services Limited» (Великобританія), чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Указані висновки перевірки зафіксовані в акті від 05.10.2022 №29366/26-15-07-02-05-03/35362160. На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.10.2022 №00276300702, яким ТОВ «КР «Консалтинг» нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 22.12.2020 по 18.01.2021 в сумі 62 588,47 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що всупереч розрахунків контролюючого органу граничний строк оплати поставленого товару припадав на 23.12.2020, а не на 21.12.2020, а тому, з огляду на звернення ТОВ «КР Консалтинг» до господарського суду із позовом про стягнення коштів з контрагента-нерезидента 24.12.2020, нарахування ГУ ДПС у м. Києві пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з 22.12.2020 по 18.01.2021 мало місце поза межами правового поля. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку та збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон). Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Колегія суддів зауважує, що Національному банку України надані повноваження встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На виконання закріплених у Законі повноважень Національний банк України пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, встановив, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Із змісту додатка 3 до акта перевірки вбачається, що період порушення граничних строків розрахунків контролюючим органом обчислено з 22.12.2020 по 18.01.2021. Судова колегія звертає увагу, що в силу пп. 4 п. 3 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. Матеріали справи свідчать, що експортна митна декларація №UA209190/2019/701425 подана до митного оформлення 23.12.2019. Відтак, за відсутності спору щодо дати фактичного перетину кордону товаром, що експортувався за контрактом від 14.11.2019 №UK-UA-01, граничним строком розрахунків за експортною операцією було 22.12.2020, а не 23.12.2020, як помилково вважає позивач, з яким погодився суд першої інстанції, оскільки у 2020 році кількість календарних днів складала 366, а не

365. Отже, станом на 23.12.2020 мало місце порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за контрактом від 14.11.2019 №UK-UA-01, оскільки за наведеним вище нормативним регулюванням це є першим днем після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту. Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. Матеріали справи, зокрема, протокол автоматизованого розподілу судової справи №911/3717/20 між суддями від 24.12.2020 свідчить, що ТОВ «КР Консалтинг» 24.12.2020 звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до МНТ Вуд Сервісес Лімітед про стягнення 21 798,62 Євро. Указана позовна заява залишена без руху ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2020, а ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2021 відкрито провадження у справі №911/3717/20. Із змісту акта перевірки вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві нарахування пені ТОВ «КР Консалтинг» за порушення резидентами строку розрахунків за експортною операцією здійснювало з 22.12.2020 по 18.01.2021, тобто до моменту відкриття провадження у справі №911/3717/20. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що усталеною є практика Верховного Суду, яка полягає в тому, що дата звернення резидента з позовом, зокрема, до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого на час розгляду такої справи нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті повинно бути зупинене (зокрема, постанова Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 822/1981/17). До того ж Верховним Судом України у постановах від 13.02.2012 у справі №21-422а11, від 27.02.2012 у справі 21-387а11 висловлювалася правова позиція (підтримана в подальшому Верховним Судом), згідно з якою передбачене частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (норма, аналогічна за змістом приписам ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») припинення нарахування пені пов`язане зі зверненням резидента за захистом порушеного нерезидентом права, тому нарахування пені за кожен день прострочення встановлених статтями 1 та 2 цього Закону строку, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено, здійснюється тільки у разі вирішення судом спору між резидентом і нерезидентом на користь останнього. За таких обставин та наведеного нормативного регулювання датою прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), є 24.12.2020. Належних і допустимих доказів того, що позовна заява подана позивачем до Господарського суду Київської області 23.12.2020, як зазначено у позовній заяві у справі №640/20091/22, матеріали справи не містять. Відтак, строк, встановлений ч. 1 ст. 13 Закону, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (у спірному випадку з 24.12.2020) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Водночас, зважаючи на те, що першим днем після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту у спірному випадку було 23.12.2020, то у цей день, як правильно зазначено контролюючим органом, мало місце порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за контрактом від 14.11.2019 №UK-UA-01. Отже, період порушення граничних строків розрахунків склав 1 день, а не 28, як безпідставно зазначено ГУ ДПС у м. Києві. Таким чином, нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічній операції підлягає зменшенню на 60 353,17 грн, а відтак оскаржуваний індивідуальний акт від 21.10.2022 №00276300702 визнанню протиправним і скасуванню у цій сумі, а не у повному обсязі, як помилково зазначено судом першої інстанції. Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в рішенні суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. У свою чергу щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія зазначає, що правильність висновків Київського окружного адміністративного суду у відповідній частині учасниками справи під сумнів не ставилася, ними не оскаржувалася, а відтак в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України вони перебували поза межами апеляційного перегляду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «КР Консалтинг» витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, в сумі 2 392,43 грн, сплачених згідно з платіжним дорученням від 10.11.2022 №3109, пропорційно до задоволених позовних вимог (96,43 %). Керуючись ст. 139, 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2022 року №00276300702 в частині нарахованої пені в сумі 60 353 гривні 17 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КР Консалтинг» (01013, м. Київ, вул. Княжий затон, 9, оф. 284; код ЄДРПОУ 35362160) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 2 392 (дві тисячі триста дев`яносто дві) гривні 43 копійки. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, В.П. Мельничук