Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12402/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12402/24 Перша інстанція: суддя Аракелян М.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 420/12402/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - прийняти подану позовну заяву до розгляду і постановити ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в формі письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін) або їх представників; - розглянути додане до цієї позовної заяви клопотання від 17.04.2024 № 97- 58бвпд в порядку п.п. а п.2, п.3 ч1 ст.8 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674 і постановити ухвалу про відстрочення сплати позивачем судового збору в сумі 1211,20 грн. до ухвалення рішення у справі; - в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати у відповідача заяву позивача від 21.11.2023 про поновлення виплати раніш призначеної пенсії з іншими матеріалами пенсійної справи позивача; - розглянути подану позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження в формі письмового провадження без участі (повідомлення) сторін або їх представників, постановити рішення про визнання відмови відповідача - Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 05.01.2024 № 1500-0203-8/3234 в поновленні виплати позивачу ОСОБА_1 раніш призначеної пенсії протиправною та зобов`язання поновити виплату раніш призначеної пенсії позивачу ОСОБА_1 з березня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем старшого офіцерського складу Збройних Сил колишнього СРСР, військове звання полковник, якому призначена пенсія за вислугу років з 01 липня 2000 року згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262, являється внутрішньо переміщеною особою з м. Севастополя Автономної Республіки Крим. Наведені обставини підтверджуються паспортом громадянина України для внутрішнього користування серії НОМЕР_1 , виданим Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 29 вересня 1998 року, військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим Центральним райвійськкоматом м. Миколаєва 27 лютого 1986 року, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Севастопольським міськвійськкоматом 19 липня 2000 року, довідкою про взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи від 06 травня 2022 року № 5138-5001535406. 21 листопада 2023 року позивач звертався до відповідача із заявою про поновлення виплати раніш призначеної пенсії, яка була отримана в цей же день відповідачем. 05 січня 2024 року позивач отримав у відповідача письмову відповідь, датовану 05 січня 2024 року № 1500-0203-8/3234, із змісту якої дізнався про те, що відповідач відмовив в задоволенні поданої 21 листопада 2023 року заяви про поновлення виплати раніш призначеної пенсії позивачу, посилаючись на те, що у період дії правового режиму воєнного стану у відповідача відсутні повноваження щодо отримання документів для поновлення виплати пенсії позивачу, який є внутрішньо переміщеною особою з м. Севастополя, а також на те, що на теперішній час питання щодо поновлення виплати раніш призначеної пенсії позивачу, який перемістився з тимчасово окупованої території м. Севастополя, законодавчо не врегульовано. Звертаючись із цим позовом до відповідача, позивач вважає відмову відповідача від 05 січня 2024 року № 1500-0203-8/3234 в поновленні виплати раніш призначеної пенсії протиправною із одночасним зобов`язанням відповідача поновити виплату позивачу раніш призначеної пенсії з березня 2014 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд адміністративний рішенням від 02.09.2024 у справі № 420/12402/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії листом від 05.01.2024 №1500-0203-8/3234 з 21.11.2023. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з дати його звернення із заявою про поновлення виплати - 21.11.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Державного бюджету України судовий збір сплачений у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України; - суд першої інстанції залишив поза увагою, що у період дії правового режиму воєнного стану в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території АР Крим та м. Севастополя. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7). З 01.07.2000 позивачу була призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується копіє посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.07.2000, виданого Севастопольським міським військоматом (а.с.10). Згідно довідки від 06.05.2022 № 5138-5001535406 ОСОБА_1 є внутрішньопереміщеною особою; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 (а.с.11). 21.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.11.2023 (а.с.54), у якій просив прийняти рішення, яким здійснити поновлення виплати йому пенсії як внутрішньо переміщеній особі або прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви (а.с.54). На цю заяву отримало лист- відмову ГУПФ України в Одеській області від 05.01.2024 року № 1500-0203-8/3234, у якій зазначено, що враховуючи вимоги пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, для поновлення виплати раніше призначеної пенсії за новим місцем проживання на контрольованій українською владою території особам, які до цього проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі та отримували пенсію та соціальні послуги від Пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, слід подати до органу Пенсійного фонду України заяву про поновлення виплати пенсії. ля поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні, зокрема, пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Згідно з пунктом 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, копії документів, необхідних для призначення або перерахунку пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії. Також позивач має право надати нотаріально засвідчені копії документів. У період дії правового режиму воєнного стану у відповідача відсутні повноваження щодо отримання документів для поновлення виплати пенсії позивачу, який є внутрішньо переміщеною особою з м. Севастополя. На теперішній час питання щодо відновлення/продовження пенсійних виплат особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для призначення умов поновлення пенсійної виплати, законодавчо не врегульовано (а.с.52-53). Вважаючи викладені вище дії відповідача протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що лист ГУПФ України в Одеській області від 05.01.2024 не містить посилань про наявність підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо позивача. У цьому листі відповідачем зазначено, що для поновлення раніше призначеної пенсії слід подати заяву про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду України. Суд зазначає, що фактично така заява була подана позивачем 21.11.2023, у заяві ОСОБА_1 просив відповідача прийняти рішення, яким здійснити поновлення виплати йому пенсії як внутрішньо переміщеній особі. Доказів на підтвердження того, що пенсійним органом приймалось будь-яке рішення про припинення або призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 , відповідачем суду не надано. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії лише 21.11.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з березня 2014 року відсутні. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 49 Закону № 2262-XII пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 52 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1). Відповідно до пунктів 3 та 11 розділу І Порядку № 3-1 заява про поновлення пенсії подається заявником до органу, що призначає пенсію. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом). Днем звернення за поновленням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Згідно з пункту 5 розділу ІІ Порядку № 3-1 переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів. При переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку, підвищення та інші доплати). Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. 15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1207-VII сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією. Згідно зі статтею 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З 22.11.2014 набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до статті 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію в Україні. Колегія суддів зауважує, що витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає (поновлює) пенсію, тобто у даному випадку на відповідача. Дана позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 22.09.2021 по справі № 308/3864/17, в якій зазначено, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України. Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта колегія суддів виходить з такого. Так, положеннями частин 1,2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач дізнався про відмову відповідача у поновленні виплати пенсії з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.01.2024. Водночас, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 22.04.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України. Відтак, вищевказані аргументи апелянта є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 420/12402/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі А.Г. Федусик