Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30559/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30559/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання Бендес А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2024 року (головуючий суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/30559/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності №874 від 27.10.2023 року; - зобов`язати відповідальних посадових осіб військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити майору ОСОБА_1 премію за жовтень 2023 року у встановленому розмірі. В обґрунтування позову вказано, що наказ №874 від 27.10.2023 року, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, є протиправним. Позивач зазначає, що спірний наказ прийнято з порушенням вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ, в позивача не було можливості надати пояснення, оскільки він перебував на виконання бойового наказу до 30.10.2023 року, а відтак в позивача була відсутня можливість провести службове розслідування відповідно до наказу №680 від 23.09.2023 року. Крім того, рапорт позивача про продовження строків службового розслідування, призначеного відповідно до наказу №680 від 23.09.2024 року, не було взято до уваги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2024 року у задоволенні позову відмовлено Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накладення дисциплінарного стягнення можливе без проведення службового розслідування за певних обставин. Вказав, що у даному випадку, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення. Зазначив, що позивач мав можливість надати пояснення з приводу причин невиконання наказу у рапорті про продовження строків від 26.10.2023 року, зазначити про вчинені дії для проведення службового розслідування, надати докази на здійснення певних заходів тощо. Проте, рапорт про продовження строків містить лише пояснення позивача про перебування ним на виконання бойового наказу з 20.10.2023 року на завданні без зазначення здійснених дій щодо виконання наказу від 26.09.2023 року №680. Наказ про проведення службового розслідування від 23.09.2023 року №680 не оскаржувався позивачем, а відтак виконання його є обов`язковим. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вказує, що дисциплінарне стягнення накладено безпідставно, а єдиною метою притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є вчинення на нього тиску з метою впливу на прийняття ним за результатами службового розслідування за фактом перевірки зброї та боєприпасів зведеного загону лейтенанта ОСОБА_2 рішення про завершення службового розслідування шляхом списання зброї та майна, призначених наказами командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності «Про призначення службового розслідування» № 615 від 11.09.2023 та № 680 від 26.09.2023. Зазначає, що що з 20.10.2023 на виконання бойового наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 1076 дск від 19.10.2023 майор ОСОБА_1 , безпосередньо знаходився поза межами ППД військової частини НОМЕР_1 та за межами АДРЕСА_1 , що унеможливлювало на той час проведення службового розслідування на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності № 680 від 26.09.2023 «Про проведення службового розслідування» за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_2 у строк до 26.10.2023, в т.ч. й подання рапорту на його продовження у встановленому порядку, оскільки у бойовому наказі командира в/ч НОМЕР_1 № 1076 дск від 19.10.2023 на порушення вимог чинного законодавства не було зазначено порядку управління, доповіді та обміну інформацією, як і не було надано відповідні засоби для комунікації та не визначено порядок їх використання, як і не надано відповідних засобів для виконання завдання (автомобіль, як засіб пересування; компютерна техніка, за допомогою якої можливо здійснювати відповідні доповіді, тощо), що свідчить про відсутність вини майора ОСОБА_1 , а отже й незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, відповідний рапорт на продовження службового розслідування та проект наказу на продовження службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності № 680 від 26.09.2023 «Про проведення службового розслідування» за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_2 , об 11:43 26.10.2023 наявними засобами зв`язку були направлені для подальшого розгляду командиром військової частини НОМЕР_1 на командний пункт військової частини НОМЕР_1 , що було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося Відповідачем. Зауважує, що вказаний рапорт на продовження службового розслідування та проект наказу на продовження службового розслідування наявними засобами зв`язку також були направлені о 12:25 26.10.2023 й заступнику начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_3 для здійснення контролю подачі командним пунктом вказаних документів на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відповідний скріншот чату, у зв`язку із чим рапорт заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 (вх.№6418 від 26.10.2023), внаслідок якого майору ОСОБА_1 оголосили «ДОГАНУ» викликає сумнів, оскільки із ним останнього не ознайомлено, що за наявних обставин свідчить про необхідність допиту заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 (контактний номер телефону: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ) в судовому засіданні для з`ясування всіх обставин подання ним такого рапорту та реєстрації, якщо він взагалі ним подавався, оскільки офіцер ЗСУ не може подавати неправдиві донесення (рапорта), за що передбачено кримінальну відповідальність, а ОСОБА_6 НОСАЧУ було достеменно відомо про факт продовження вказаного службового розслідування. Фактично, оскільки за результатами грубого порушення прав майора ОСОБА_1 , який знаходився на виконанні бойового наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 1076 дск від 19.10.2023 поза межами ППД військової частини НОМЕР_1 , та був позбавлений можливості надати пояснення з приводу проведення службового розслідування за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_2 на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності № 680 від 26.09.2023 «Про проведення службового розслідування», притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не є таким, яке відбулось у відповідності до порядку та процедури, визначеної законом, оскільки накладення дисциплінарного стягнення на Позивача мало місце за відсутності правових підстав для цього та всупереч порядку, встановленого законом, що заподіяло істотну шкоду інтересам військової служби в розрізі зразкового виконання командирами військового обов`язку та їх справедливого ставлення до підлеглих, а отже призвело до грубих порушень законних прав та інтересів майора ОСОБА_1 , у зв`язку із чим наявні всі необхідні правові підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 № 874 від 27.10.2023, яким офіцеру групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА». Зазначає, що підполковник ОСОБА_7 , який відповідно до функціональних обов`язків начальника групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 був на той час безпосереднім керівником майора ОСОБА_1 як ТВО начальника групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи про знаходження останнього на виконанні бойового наказу №1076 дск від 19.10.2023 поза межами ППД, враховуючи виключно позитивну службову характеристику Позивача, перед прийняттям рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності на виконання свого обовязку командира був зобов`язаний провести хоча б усну бесіду із майором ОСОБА_1 для з`ясування обставин (неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; наявності наслідків, тощо) невиконання останнім його ж наказу № 680 від 26.09.2023 «Про проведення службового розслідування» за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_2 , чого умисно зроблено не було, що свідчить про зловживання підполковником ОСОБА_8 дисциплінарною владою. У судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. Жодних заяв чи клопотань до суду не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що майор ОСОБА_1 є офіцером групи цивільно-військового співробітництва та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 року №672 ОСОБА_1 тимчасово призначено виконуючим обов`язки начальника групи цивільно-військового співробітництва. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 року №680 наказано майору ОСОБА_1 провести службове розслідування щодо нестачі військового майна зведеного загону. За результатами службового розслідування скласти акт службового розслідування, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування підготувати проект відповідного наказу. Матеріали службового розслідування та пропозиції щодо прийняття рішення надати 26.10.2023 року у групу персоналу штабу до 18:00 години. 26.10.2023 року позивач надав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому доповів, що оскільки наказом командира військової частини №757 від 09.10.2023 було призначено службове розслідування за фактом загибелі (смерті) солдата ОСОБА_9 , старшого солдата ОСОБА_10 та лейтенанта ОСОБА_11 , доступ до матеріалів якого не отримано, зважаючи на необхідність встановлення обставин загибелі вказаних військовослужбовців та отримані ними відповідної зброї та боєприпасів, кількість яких не є малою, беручи уваги виконання майором ОСОБА_1 бойового наказу команди з військової частини НОМЕР_1 №1076 дек від 19.10.2023 року, у зв`язку із чим з 20.10.2023 позивач знаходиться поза межами ППД, вказане службове розслідування та встановлення обставини і факти потребують більшого часу на дослідження. Відповідно до витягу з наказу командира частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 року №874 відповідно до вимог статті 45, частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2023 №680 «Про проведення службового розслідування» за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_12 , яке доручене майору ОСОБА_13 , офіцеру групи цивільно-військового співробітництва та ним у встановлений строк - до 26.10.2023 не проведене, а встановлений термін не продовжений у встановленому порядку, що підтверджено рапортом капітана ОСОБА_14 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 (вх. №6418 від 26.10.2023), наказано: - офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "6" статті 48 розділу ІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і накласти дисциплінарне стягнення - "ДОГАНА" без проведення службового розслідування на підставі частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Вказаним наказом також наказано нарахувати позивачу премію за жовтень 2023 року у зменшеному розмірі - 90%. Позивач вважає протиправним наказ №874 від 27.10.2023 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, норми Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України (Дисциплінарний статут ЗСУ). Так, відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. На підставі пункту б статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема, догана. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (пункт 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Пунктом 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Отже, накладенню на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Водночас, вказаний пункт не містить імперативного визначення щодо обов`язковості проведення службового розслідування для накладення дисциплінарного стягнення (т.т. це є правом, а не обов`язком командира). Матеріалами справи підтверджується, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2023 №680 «Про проведення службового розслідування». Вказаним наказом встановлено надати 26.10.2023 року у групу персоналу штабу до 18:00 години матеріали службового розслідування та пропозиції щодо прийняття рішення (а.с. 46). При цьому, порушення, що допущено позивачем, полягало у нездійсненні позивачем дій щодо проведення службового розслідування призначеного наказом від 26.09.2023 №680 «Про проведення службового розслідування». На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обґрунтовано піддав критиці доводи позивача про те, перебування позивача на виконанні бойового наказу з 20.10.2023 року унеможливило проведення службового розслідування згідно наказу від 26.09.2023 №680, а також унеможливило подання рапорту з належними доказами про продовження строків проведення службового розслідування. Так, наказ про необхідність проведення службового розслідування датований 26.09.2023 року. Тобто в позивача до 20.10.2023 року був майже місяць для проведення службового розслідування. Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивачем здійснювались заходи щодо проведення службового розслідування в період з 26.09.2023 по 20.10.2023 згідно наказу від 26.09.2023 №680 «Про проведення службового розслідування». Також матеріали справи не містять доказів, що станом на 26.10.2023 позивачем були направлені матеріали службового розслідування та пропозиції щодо прийняття рішення. Позивач зазначає, що в даному випадку непроведення службового розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення відбулось з порушенням процедури, яка встановлена Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року (Порядок №608), суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У пункті 2 Порядку наведене тлумачення таких термінів, як службова перевірка та службове розслідування. Під службовою перевіркою розуміється комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення. Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Виходячи з даного визначення, слід розуміти, що проведення службового розслідування може бути призначено не у кожному випадку порушення виконавської дисципліни, проте, з метою встановлення підстав для його проведення є обов`язковою службова перевірка, в процесі якої встановлюється інформація щодо правопорушення. У розділі ІІ Порядку №608 вказані випадки, за яких службове розслідування може призначатися, і такі випадки стосуються невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до тяжких наслідків, чи завдали шкоди державі, а також в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Також у даному розділі передбачено випадки, коли службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду. Отже, накладення дисциплінарного стягнення можливе без проведення службового розслідування за певних обставин, які викладені вище. В даному випадку, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення. Позивач мав можливість надати пояснення з приводу причин невиконання наказу у рапорті про продовження строків від 26.10.2023 року, зазначити про вчинені дії для проведення службового розслідування, надати докази на здійснення певних заходів тощо. Проте, рапорт про продовження строків містить лише пояснення позивача про перебування ним на виконання бойового наказу з 20.10.2023 року на завданні без зазначення здійснених дій щодо виконання наказу від 26.09.2023 року №680. Водночас, продовжити строк службового розслідування це право, а не обов`язок командира. Враховуючи те, що будь-яких пояснень щодо не виконання наказу від 26.09.2023 року №680 протягом періоду з 26.09.2023 по 20.10.2023 рапорт позивача не містить, а містить лише певні обґрунтування щодо продовження строків на виконання зазначеного наказу, то командир мав підстави для прийняття рішення про продовження/ або не продовження строку для виконання наказу від 26.09.2023 року №680. Також, слід зазначити, що наказ про проведення службового розслідування від 23.09.2023 року №680 не оскаржувався позивачем, а відтак виконання його є обов`язковим. Матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу з наказу командира частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 року №874 відповідно до вимог статті 45, частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.09.2023 №680 «Про проведення службового розслідування» за фактом нестачі майна у зведеному загоні лейтенанта ОСОБА_12 , яке доручене майору ОСОБА_13 , офіцеру групи цивільно-військового співробітництва та ним у встановлений строк - до 26.10.2023 не проведене, а встановлений термін не продовжений у встановленому порядку, що підтверджено рапортом капітана ОСОБА_14 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 (вх. №6418 від 26.10.2023), наказано: - офіцера групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "6" статті 48 розділу ІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і накласти дисциплінарне стягнення - "ДОГАНА" без проведення службового розслідування на підставі частини 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Вказаним наказом також наказано нарахувати позивачу премію за жовтень 2023 року у зменшеному розмірі - 90%. На думку колегії суддів апеляційної інстанції наказ командира частини НОМЕР_1 від 27.10.2023 року №874 прийнято без порушення процедури його прийняття, отже, є законним та не підлягає скасуванню, тому підстави для задоволення позову відсутні. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд першої інстанції обґрунтовано застосував позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відповідачем, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2024 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили 14.01.2025 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 14.01.2025. В повному обсязі постанова виготовлена 15.01.2025. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова