Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2307/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 р. Справа № 480/2307/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Мельнікової Л.В. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2024, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, по справі № 480/2307/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.09.2003 по 25.11.2022; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 12.09.2003 по 25.11.2022 та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції, починаючи з 10.10.2023 , з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, наявну на момент прийняття на службу у Головне управління Національної поліції в Сумській області вислугу років з 12.09.2003 по 25.11.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу у Головне управління Національної поліції в Сумській області вислугу років з 12.09.2003 по 25.11.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції його скасувати, та прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок проходження служби поліцейських є Закон України «Про Національну поліцію», в якому відсутня норма, яка передбачає зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби. Відтак, у ГУ НП в Сумській області відсутні правові підстави для зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Мельнікова Л.В. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 12.09.2003 до 25.11.2022 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, звільнена зі служби з посади начальника Зарічного районного відділу філії Державної установи " Центр пробації" в Сумській області (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), що вбачається з наказу Державної установи " Центр пробації" Міністерства юстиції України № 628/к від 22.11.2022 Вказаним наказом зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці 14 днів, у пільговому обчисленні 25 років 07 місяців 08 днів. (а.с. 11) Наказом ГУ НП в Сумській області від 10.10.2023 №426 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено на посаду слідчого СВ Роменського РУП ГУ НП в Сумській області, встановлено стаж служби в поліції для надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки 00 років, 00 місяців, 01 день. Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 23.02.2024, в якому просив зарахувати період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі до стажу служби в поліції. Відповідач листом від 28.02.2024, за результатами розгляду рапорту, повідомив позивача, що відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій служби України, а саме з 12.09.2003 по 25.11.2022 не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки. Вважаючи, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу в поліції, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію " (далі Закон № 580-VIII). Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з ч.1 ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Так, частиною 2 ст. 78 Закону № 580-VIII, передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. При цьому, ч. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі Закон № 2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. У постанові від 20.10.2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV. Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, ч. 1 ст. 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З наведеного слідує, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання колегії суддів, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 ч. 2 ст.і 78 Закону № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції. Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21, у аспекті вищезазначеного зауважив, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Колегією суддів встановлено, що відповідачем не зараховано до стажу служби в поліції період служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, про що зазначено в листі ГУ НП в Сумській області від 28.02.2024. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення ГУ НП в Сумській області протиправної бездіяльності, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу в Національну поліцію України вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України. Посилання апелянта на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному ст. 78 Закону № 580-УІІІ, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є неприйнятними, оскільки законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч.2 ст. 78 Закону № № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 480/2307/24 - в частині задоволення позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Мельнікова Т.С. Перцова