Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4762/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" січня 2025 р. Справа№ 910/4762/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Гаврилюка О.М. без виклику представників сторін розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/4762/24 (суддя - Васильченко Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхова компанія «Аркс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення 38 795, 06 грн,- ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення 38 795,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/4762/24 провадження у справі в частині стягнення 22 923, 58 грн страхового відшкодування закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» суму страхового відшкодування у розмірі 15 871, 48 грн та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/4762/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим при неправильному застосуванні матеріального законодавства. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2015 року випуску, то строк його експлуатації складає понад 7 років, а тому до такого транспортного засобу слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, який за розрахунком відповідача становить 0,59. У зв`язку з чим відповідачем з урахуванням вказаного коефіцієнта було перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22923,58 грн, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Окрім того, як на підставу для відмови у задоволені даного позову відповідач зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами не підтвердив тих обставин, що СТО, як виконавець відновлювальних робіт по спірному транспортному засобу є платником ПДВ, тому підстав для відшкодування розміру ПДВ за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля немає. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/4762/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали. 17.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, позивач зазначає, що на підтвердження визначеного відповідачем розміру коефіцієнта фізичного зносу, апелянтом не додано будь-то експертного висновку чи звіту в розумінні приписів статті 98 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, на думку позивача строк експлуатації автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 необхідно відраховувати з моменту його державної реєстрації на території України, як це передбачають положення Податкового кодексу України. На виконання вищезазначеної ухвали суду, 21.10.2024 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкції №62179 від 18.10.2024 про доплату судового збору в сумі 2 147,06 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного «Страхова компанія «Вусо». Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається зі матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.01.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс» (правонаступник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»), як страховиком, та Міжнародною організацією з міграції, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, зокрема, автомобілем марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП та вигодонабувачем є страхувальник. Строк дії договору встановлено з 06.02.2023 по 05.02.2024 включно. 30.11.2023 року о 16 год. 40 хв. у м. Одеса, вул. Рішельєвська, 34, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Volkswagen» та автомобіля марки «Acura MDX», а саме: ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом з парковки магазину «Sohorooms», не впевнився в безпечності власного руху та скоїв наїзд на автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 27.12.2023 у справі №522/23567/23 встановлено порушення гр. ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. 20.12.2023 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу коштів для ремонту застрахованого автомобіля на рахунок СТО. Відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №23/807 від 15.12.2023, складеного відповідальною особою страховика, було зазначено характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно рахунку, виставленого СТО - ТОВ «Джерман-Центр» №VZZ0089093/VZS00039848 від 05.12.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 38 795,06 грн у тому числі ПДВ. 20.12.2023 року позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX3965333, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 38 795, 06 грн. На підставі складеного страхового акту №ARX3965333 від 20.12.2023 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Джерман-Центр» суму страхового відшкодування в розмірі 38795,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1024416 від 21.12.2023. Статтею 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. З наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД, №732854 від 30.11.2023 вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 та знаходився під керуванням ОСОБА_1 . Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом. Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_1 як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час розгляду справи судом встановлено, що з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №216981616, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Acura MDX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 30.11.2023. Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Acura MDX», державний номерний знак НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо». Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Вказаним договором (поліс №216981616) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн., франшиза - 0 грн. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Заперечуючи проти позовних вимог апелянт зазначає, що транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2015 року випуску, відтак строк його експлуатації складає понад 7 років, а тому до такого транспортного засобу слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Здійснивши власний розрахунок, скаржник встановив, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 0,59. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №904/10052/17, від 01.07.2021 у справі №910/4690/20 та від 29.06.2021 у справі №916/292/17. Спеціальні приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; та згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Як уже зазначалося вище, положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. З огляду на наведене, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у встановлених цим Законом межах та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Обсяг відповідальності страховика винної в ДТП особи обмежується в тому числі вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля та визначеною договором франшизою. На підтвердження розміру витрат, завданих в ході ДТП автомобілю марки «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором добровільного страхування наземного транспорту №UA1-2023-12 від 12.01.2023, позивачем було надано акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №23/807 від 15.12.2023, рахунку СТО - ТОВ «Джерман-Центр» №VZZ0089093/VZS00039848 від 05.12.2023 на суму 38795,06 грн, страховий акт №ARX3965333 від 20.12.2023 та платіжне доручення №1024416 від 21.12.2023 на суму 38795,06 грн. Разом з цим, стверджуючи про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу, відповідач надав розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, на дату ДТП складає 0,59, оскільки термін експлуатації становить 8,42 років. За змістом абз. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. При цьому, слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт. Тобто, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Таким чином, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО та ремонтна калькуляція, яка містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу. На підставі п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, на положення якої посилається відповідач, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Відповідно до п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки. Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, тобто станом на дату ДТП строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля перевищував 7 років. Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення. При цьому, положення статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначають, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений в порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У даному випадку, наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ не містить відомостей: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена відповідна експертиза та хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 0,59, не є належним та допустимим доказом, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його складено в порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та названої вище Методики, зокрема, вказаний розрахунок не містить відомостей про те, що його було складено суб`єктом оціночної діяльності, не містить підпису особи (оцінювача), який безпосередньо проводив оцінку вказаного транспортного засобу. Відповідно до п. 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. При цьому, відповідач для досягнення переваги у стандартах належності, допустимості, достовірності доказів не був позбавлений права та можливості під час розгляду даної справи заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у відповідності до положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, однак своїм право не скористався. За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №216981616 розміри лімітів відповідальності (160000,00 грн), франшизи (0 грн) та не доведеність належними доказами визначеного відповідачем розміру коефіцієнту фізичного зносу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 38 795,06 грн є обґрунтованою. Втім, після подання позову до суду, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 22 923,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №26093 від 26.04.2024. За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, враховуючи, що відповідач оплатив суму страхового відшкодування в розмірі 22 923,58 грн, спір в цій частині позовних вимог припинив своє існування під час розгляду справи. Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції підставно закрив провадження справі в частині стягнення 22 923, 58 грн сирахового відшкодування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Крім того, колегія суддів відзиляє доводи апелянта, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ТОВ «Джерман-Центр», яким було здійснено відновлювальний ремонт автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , є платником ПДВ, оскільки згідно відомостей з реєстру платників ПДВ, що розміщений на офіційному сайті Державної податкової служби України, за запитом по коду ЄДРПОУ: 32102131, вбачається, що ТОВ «Джерман-Центр» з індивідуальним податковим номером 321021302287, є платником ПДВ з 10.09.2002 року по теперішній час. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що позовні вимоги в іншій частині, а саме стягненні з ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» 15 871, 48 грн підлягають задоволеню. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі № 910/4762/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі № 910/4762/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/4762/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун О.М. Гаврилюк