Постанова 4818 № 646/5308/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 15 січня 2025 року м. Харків справа №646/5308/24 провадження №22-ц/818/303/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Сікорської Ірини Станіславівни рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У травні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 65 697, 90 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 ,00 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Сікорська І.С. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано доказів перерахування коштів на рахунок відповідачки у сумі, яка заявлена у позові. Також не надано виписки по картковому рахунку. Вважає, що позивачем не доведено надання кредитних коштів та їх використання. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконав, наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.10.2021 року ОСОБА_2 уклала договорів позики № 77895956 з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Згідно п.2.1 укладеного договору позичальниця отримала 14652,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою 1,99 % на день. Дата надання позики 31.10.2021, дата повернення позики 30.11.2021, процентна ставка за понаднормове користування позикою 2,7 % на день, пеня 2,7% день. Проценти нараховуються щоденно, включаючи день отримання та повернення, на залишок позики. За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений договором строк, шляхом їх перерахування на банківській картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики. Договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого останній отримав право вимоги до ОСОБА_2 . Відповідно до Реєстрів боржників ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 39727,50 грн. Станом на 27.10.2023 заборгованість по зазначеному договору позики складає 39727, 50 грн., з яких: 14652, 00 грн. основна сума боргу, 25075, 50 грн. нараховані відсотки; Також 17.12.2021 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ЛІНУАРУКРАЇНА» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2699679, за умовами якого отримала 2000,00 грн. на строк 360 днів зі сплатою 1,99 % в день. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 19.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19102023, за умовами якого останній отримав право вимоги до ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується актом прийому передачі реєстру боржників. Станом на 11.12.2022 заборгованість складає 10220,40 грн., з яких : 2000, 00 грн. основна сума боргу, 8 220, 40 грн. нараховані відсотки. Крім того ОСОБА_2 17.11.2021 року уклала договір № 13872-11/2021 з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», за умовами якого відповідачцінадається кредит в сумі 4500, 00 грн. на строк 30 днів, тобто до 16.12.2021 зі сплатою 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Згідно п. 1.6 зазначеного договору кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Договір укладено дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 21.09.2022 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21092022, відповідно до умов яких перші за плату відступили належні їм права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просила стягнути з відповідачки заборгованість за трьома укладеними нею договорами. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Щодо доводів апеляційної скарги про невиконання позивачем умов кредитного договору, а саме перерахунку коштів на картку відповідачки, судова колегія зазначає наступне. Як убачається із договорів укладених ОСОБА_2 всі вони укладені в електронній формі та підписані одноразовим ідентифікатором F19313. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено. Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18. Натомість, заперечуючи щодо наявності правових підстав для задоволення позову, відповідачка заперечує факт отримання нею будь-яких грошових коштів за даними договорами та посилається, зокрема, на те що позивачем не доведено факт перерахунку кредитних коштів відповідачу. Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19. При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Однак, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитними договорами право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19. Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять. При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18). Частиною 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказів, які б свідчили про виконання позикодавцем умов будь-якого з договорів по видачі кредитних коштів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок відповідачки позивачем не надано. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене, рішення суду слід скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, то з ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у сумі 4542,00 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4542,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова