Ухвала КАС ВС № 560/22174/23

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 14 січня 2025 року м. Київ справа №560/22174/23 адміністративне провадження №К/990/721/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Смілянця Е.С., суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.) у справі № 560/22174/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 31.03.2021 по 30.09.2023; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 31.03.2021 по 30.09.2023, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із березня 2021 року по жовтень 2023 року; - визнати протиправними рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 та 01.03.2023 у зв`язку з індексацією доходів населення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168; - зобов`язати відповідача з 01.03.2022 й 01.03.2023 перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням індексації грошових доходів населення України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України 16.02.2022 № 118 та від 24.02.2023 № 168, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14 та 1,197. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2024 задовольнив позов. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2024, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 05.02.2024 та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. А саме: - визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 31.03.2021 по 30.09.2023; - зобов`язати ГУ ПФ України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 31.03.2021 по 30.09.2023, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із березня 2021 року по жовтень 2023 року; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. 07.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв`язку 31.12.2024), в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права просить скасувати Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2024. Скаржник покликається на те, що постанова суду апеляційної інстанції від 16.09.2024 суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, та водночас на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах. Крім того, вказує на те, що справа становить значний суспільний інтерес. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Згідно з ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку як за п. 1, так й за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Позивач не вказав на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно (порушені), не зауважив про ті чи інші конкретні висновки Верховного Суду щодо правозастосування норм права у подібних спірних правовідносинах. Натомість процитував положення законодавства України та виклав фактичні обставини, у поєднанні з його незгодою із наданою апеляційним судом правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів. Також скаржник не вказав на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі виходячи із сукупності встановлених судами обставин і досліджених доказів. Поряд із цим посилання позивача на наявність значного суспільного інтересу до цієї справи носить загальний характер, оскільки жодним чином необгрунтоване. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. У контексті наведеного слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов`язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення. Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням йому десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої касаційної скарги із наведеним у ній мотивуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд,- УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 560/22174/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 у строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб