Ухвала КАС ВС № 620/652/24

УХВАЛА 14 січня 2025 року м. Київ справа №620/652/24 адміністративне провадження №К/990/47280/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 20 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури (відповідач 1) та Офісу Генерального прокурора (відповідач 2), в якому просив про: - визнання протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні в сумі 28974,00 грн. середнього заробітку за один місяць (без урахування податків та зборів); - визнання протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури, що полягає у не нарахуванні на підставі статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та невиплаті позивачу при звільненні частини заробітної плати за період роботи з 13.09.2023 по 11.10.2023 та стягнення з відповідача-1 на користі позивача 15964,54 грн. заборгованості; - визнання протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу при звільненні частини грошової компенсації за невикористані 154 дні відпустки та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 85998,00 грн, компенсації (без урахування обов`язкових платежів та податків); - визнання протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу при звільненні частини коштів на оплату тимчасової непрацездатності та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 7146,15 грн. в рахунок оплати тимчасової непрацездатності з 25.09.2023 по 02.10.2023 та з 03.10.2023 по 09.10.2023; - визнання протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу при звільненні коштів на оплату тимчасової непрацездатності та стягнення з відповідача-1 на користь позивача заробітку в рахунок оплати періоду тимчасової непрацездатності з 19.12.2022 по 23.12.2022 в сумі 10685 грн; - стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні, з 11.10.2023 по день ухвалення судового рішення; - визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора в організації оплати праці позивача. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення Чернігівську обласну прокуратуру в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 за період з 14.09.2023 по 11.10.2023 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2023 від 13.09.2023. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора забезпечити Чернігівську обласну прокуратуру бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 за період з 14.09.2023 по 11.10.2023 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2023 від 13.09.2023. Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні; заробітної плати за період з 14.09.2023 по 11.10.2023; компенсації за невикористані дні календарної відпустки, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2023 від 13.09.2023. Зобов`язано Чернігівську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку; заробітної плати за період з 14.09.2023 по 11.10.2023; компенсації за невикористані дні календарної відпустки, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №8-р/2023 від 13.09.2023 (з відрахуванням обов`язкових податків та зборів), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, та витрати на оплату проїзду представника позивача та послуг АТ «Укрпошта» у розмірі 453,50 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та витрати на оплату проїзду представника позивача та послуг АТ «Укрпошта» у розмірі 453,50 грн. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху з таких підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року про залишення рішення суду першої інстанції без змін, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду зокрема, щодо застосування до спірних правовідносин статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у комплексі з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, статті 131-1, пункту 9 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статей 2, 5, 7, 15 Закону України «Про прокуратуру» щодо обчислення заробітної плати при звільненні за період з 14 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2023 та зобов`язання Офісу Генерального прокурора забезпечити обласну прокуратуру бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків із виплати заробітної плати при звільненні за вказаний період. У цьому контексті Суд звертає увагу скаржника, що у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/28500/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що з огляду на визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, після ухвалення Конституційним Судом рішення № 8-р(II)/2023, на прокурорів, в тому числі які не завершили процедуру атестації, розповсюджуються положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в контексті визначення розміру винагороди прокурорів. Також Верховний Суд у цій справі виснував, що позиція Львівської обласної прокуратури щодо здійснення обрахунку заробітної плати позивача у спірний період на підставі листа Офісу Генерального прокурора від 12 жовтня 2023 року № 21-2139вих-503 ОКВ-23, у якому зазначено про розрахунок її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років, за аналогією із гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме згідно з частини десятої статті 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат, не ґрунтується на нормах закону та є неправомірною. За таких обставин Суд не може вважати обґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставі касаційного оскарження в означеній частині. Також скаржник наводить доводи про те, що ухвалюючи додаткове рішення Чернігівського окружного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2024 року щодо цього додаткового рішення, суди неправильно застосували статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 90, 134, 139, 143 КАС України, без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1466/15, від 02 серпня 2022 року у справі № 640/14930/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 440/7120/20 від 04 серпня 2022 року у справі № 280/4264/21 та інших зокрема, про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. З огляду на зазначене, скаржник переконує про наявність підстав для оскарження додаткового рішення Чернігівського окружного суду від 20 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суд від 30 жовтня 2024 року, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Однак, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1466/15, від 02 серпня 2022 року у справі № 640/14930/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 440/7120/20 від 04 серпня 2022 року у справі № 280/4264/21 та інші, належним чином не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою. Поряд із цим скаржник, з-поміж іншого у тексті касаційної скарги вказує про відсутність висновку Верховного Суду також і щодо застосування статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», одночасно стверджуючи, що в оскаржуваних рішеннях суди застосували цю норму, без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування. Варто зауважити, що Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 17.12.2024 № 992/0/52-24), питання щодо залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів в перший робочий день виходу судді з відпустки. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 20 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку- залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк Судді Верховного Суду