Ухвала КАС ВС № 380/20862/23

УХВАЛА 14 січня 2025 року м. Київ справа №380/20862/23 адміністративне провадження № К/990/47970/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року у справі №380/20862/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення, УСТАНОВИВ: До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не перерахунку та невиплати одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та різниці грошового забезпечення з 1 січня 2020 року до 17 грудня 2021 року з врахуванням розміру звання і окладу та інших складових грошового забезпечення та премії нарахованих на виконання рішення ЛОАС від 1 грудня 2022 року по справі №380/12989/22; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з врахування складових нового грошового забезпечення з 1 січня 2020 року до 17 грудня 2021 року нарахованих на виконання рішення ЛОАС від 1 грудня 2022 року по справі №380/12989/22. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 , яка полягає у не перерахунку та невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та різниці грошового забезпечення за період 1 січня 2020 року до 17 грудня 2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та різниці грошового забезпечення з 1 січня 2020 року до 17 грудня 2021 року з врахуванням складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано повторно касаційну скаргу до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 17 грудня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року у справі №380/20862/23 залишив без руху із встановленням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; документ про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку військова частина НОМЕР_1 надіслала клопотання про поновлення строку касаційного оскарження. В обґрунтування заявлено клопотання скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 5 грудня 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору. Враховуючи, що повторну касаційну скаргу подано без зайвих зволікань просить поновити строк на касаційне оскарження. Проаналізувавши клопотання про поновлення процесуального строку, Верховний Суд вважає за потрібне вказати наступне. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду прийнята 4 жовтня 2024 року, повний текст складено того ж дня. Разом з тим, скаржник надіслав повторно касаційну скаргу до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 12 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Так, судом касаційної інстанції вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху (провадження №К/990/39676/24), з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 22 жовтня 2024 року у провадженні №К/990/39676/24) доставлена в Електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 23 жовтня 2024 року о 1:29 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Ухвалою Верховного Суду від 5 грудня 2024 року у провадженні №К/990/39676/24 вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору. Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Крім того, Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що впродовж нового строку судовий збір ним буде сплачено. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин. Отже, станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 17 грудня 2024 року, скаржником не усунуто. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду цієї касаційної скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів: Загороднюка А.Г. (наказ від 17 грудня 2024 року №690/0/51-24) та Мельник-Томенко Ж.М. (наказ від 3 січня 2025 року №9/0/5-25), розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпустки. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року у справі №380/20862/23. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2024 року у справі №380/20862/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ……………………………. ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду