Ухвала КАС ВС № 240/7681/24

УХВАЛА 14 січня 2025 року м. Київ справа №240/7681/24 адміністративне провадження №К/990/48965/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2024 року у справі №240/7681/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при нарахуванні індексації за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 11 жовтня 2018 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 11 жовтня 2018 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 1 березня 2018 року до 11 жовтня 2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 1 березня 2018 року до 11 жовтня 2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2024 року у справі №240/7681/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду прийнята 4 листопада 2024 року, повний текст складено того ж дня. Разом з тим, скаржник надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 18 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження. Водночас, скаржник питання поважності пропуску строку касаційного оскарження у прохальній частині касаційної скарги не порушує та доказів в підтвердження зазначених обставин не надає. За таких обставин, Верховний Суд пропонує відповідачу надати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження разом із доказами в підтвердження поважності пропуску такого процесуального строку. Крім того, в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору. Натомість, по тексту касаційної скарги міститься клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору. Дослідивши вказане клопотання, Суд вважає за потрібне вказати наступне. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України "Про судовий збір". Враховуючи те, що суб`єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню. Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір. Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансування, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору, не надано відповідні докази. За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення судового збору. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2024 році фізичною особою вимоги якої були задоволені судами попередніх інстанцій щодо однієї вимоги немайнового характеру. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки касаційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 1 937,92 грн (3028 грн х 0,4*200%*0,8). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу. Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини третьої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: 1) надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) надати документ про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів: Загороднюка А.Г. (наказ від 17 грудня 2024 року №690/0/51-24) та Мельник-Томенко Ж.М. (наказ від 3 січня 2025 року №9/0/5-25), розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпустки. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2024 року у справі №240/7681/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду