Ухвала КГС ВС № 904/1735/24

УХВАЛА 14 січня 2025 року м. Київ cправа № 904/1735/24 Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О. О., розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Чус О.В., Дармін М.О. та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 суддя: Манько Г.В. у справі № 904/1735/24 за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 3 542 928,67 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/1735/24. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1 - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. В обґрунтування вказаної підстави акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно правомірності одностороннього відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел представниками Позивача, наявність сумнівів у Відповідача щодо правильності здійснення необхідних дій при відборі проб, сумніви щодо об`єктивності результатів відбору проб, внаслідок чого на Відповідача покладено зобов`язання щодо відшкодування шкоди, що заслуговує на особливу увагу, оскільки не підтверджується Позивачем будь-якими належними доказами. Однак всупереч вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржником не зазначено конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду стосовно її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник не зазначив норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до підпунктів 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов у цій справі подано у 2024 році. Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/1735/24, позов задоволено повністю та стягнуто з акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу завдані державі збитки, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в розмірі 3 542 928,67 грн. У касаційній скарзі акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/1735/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Предметом позову в зазначеній справі є стягнення 3 542 928,67 грн. Отже, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 106 287,86 грн (3 542 928,67 х 1,5%) х 200 %. Однак акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" до касаційної скарги додало платіжну інструкцію від 10.12.2024 №1910 про сплату судового збору у сумі 85 030,28 грн. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначити норму права (пункт, частина, стаття), щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися; - надати документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 21 257,58 грн. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі № 904/1735/24 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Дніпровська теплоелектроцентраль" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Дніпровська теплоелектроцентраль", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй