Постанова 4824 № 755/13989/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/13989/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2427/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року про повернення скарги без розгляду у складі судді Гаврилової О.В., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, стягував: публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд зі скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С., стягував: ПАТ «Фідобанк». Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року скаргу ОСОБА_1 - повернуто скаржниці без розгляду на підставі ч. 2 ст.183 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що жодна норма Розділу VІІ ЦПК України не передбачено підстав та порядку повернення скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця. Вказано, що районний суд не звернув уваги на те, що ч. 2 ст. 183 ЦПК України не регулює спірні правовідносини, тому не підлягає до застосування у даній справі. Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що подана скарга не відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України, в саме скаржником не було надано до суду належних доказів надіслання копії скарги іншим учасникам справи, відтак скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України). Разом із тим, розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Суд першої інстанції, виходячи з того, що до матеріалів скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця не долучені докази на підтвердження надіслання її іншим учасникам справи, застосувавши вимоги ч. 2 ст. 183 ЦПК України, повернув її заявнику без розгляду. Однак суд не звернув увагу на те, що ч. 2 ст. 183 ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Разом із тим, вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20); від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц (провадження № 61-1124св21), від 21 квітня 2021 року у справі № 713/1972/20 (провадження № 61-2247св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-10499св21) та від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20 (провадження № 61-7897св21). З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про повернення заявнику скарги, якою оскаржується бездіяльність державного виконавця, на підставі ч. 2 ст. 183 ЦПК України. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі наведеного, враховуючи порушення процесуального закону, допущені при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: Судді: