Постанова 4824 № 759/866/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/6085/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2024 року м. Київ Справа № 759/866/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Унятицького Д. Є., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги в порядку регресу з іншого співвласника квартири, встановив: В січні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги в порядку регресу з іншого співвласника квартири. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_1 - власником 1/3 частки вказаної квартири. Відповідач не сплачує кошти за спожиті житлово-комунальні послуги та відмовляється відшкодовувати витрати з оплати цих послуг. Так, в період з 01 січня 2017 року по 28 серпня 2021 року за житлово-комунальні послуги позивач сплатила 49 278,09 грн, в жовтні 2021 року - 1834,08 грн, всього 51 112,17 грн. ОСОБА_3 виконала солідарний обов`язок щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг на суму 51 112,17 грн, а відповідач кошти за надані житлово-комунальні послуги не сплачувала та не компенсувала витрати на їх оплату. Такі дії, на переконання позивача, порушують її цивільне право, поновлення якого слід здійснити шляхом стягнення з відповідача частини коштів в порядку регресу пропорційної частці у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 . В зв`язку з чим позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь кошти за житлово-комунальні послуги у порядку регресу у розмірі 17 037,39 грн та 908 грн. сплаченого судового збору. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги 7261,71 грн та на відшкодування судових витрат 908 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримувала копію ухвали Бородянського районного суду Київської області від 12 вересня 2022 року та копію позовної заяви. Також відповідач наголошує на відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи у визначений законом спосіб, зокрема, про слухання справи, призначені на 11 жовтня 2023 року об 11 год 00 хв, на 23 листопада 2022 року о 10-00 год , на 11 січня 2023 року о 10-00 год. Не погоджується заявник і з наявним в матеріалах справи поштовим відправленням № 0780100149481, яке повернулося до суду з відміткою працівника відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач наголошує на тому, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також відповідач наголошує на тому, що у зазначеній квартирі, яка належить їй та позивачу на праві спільної часткової власності, проживає ОСОБА_3 з сім`єю та користуються житлово-комунальними послугами. Водночас відповідач проживає за іншою адресою. Крім того, відповідач не погоджується з тим, що оплата послуги з вивезення побутових відходів (сміття) входить до витрат, пов`язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна. Такі обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими. На переконання позивача відповідач зобов`язана сплачувати кошти за житлово-комунальні послуги як співвласник нерухомого майна, незважаючи на те, що проживає за іншою адресою. Не вважає доведеними на підставі поданих доказів і факт проживання відповідача за іншою адресою. Також позивач зауважує, що відповідач є стороною договору з КП «Центр комунального сервісу» про надання розстрочки зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги. Заперечує заявник і проти того, що послуга з вивезення побутових відходів входить до складових тарифу на послуги з утримання будинків. Не погоджується позивач з розміром витрат відповідача на правову допомогу, зауважуючи те, що ОСОБА_1 не довела заявлений нею розмір понесених витрат на правову допомогу, та наполягаючи на тому, що заявлені витрати не є пропорційними складності справи та затраченому представником відповідача часу. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач як співвласник нерухомого майна зобов`язана брати участь в утриманні майна, а позивач не позбавлена права у разі виконання солідарного зобов`язання з оплати коштів за спожиті житлово-комунальні послуги звернутися до іншого співвласника квартири з позовом про стягнення частини сплачених коштів за спожиті житлово-комунальні послуги в порядку регресу. Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу - 2/3 частини та відповідачу - 1/3 частина, то відповідач зобов`язана нести витрати, пов`язані з опаленням, вивозом сміття, утриманням будинку та прибудинкової території. За вказаний період сума по оплаті цих витрат становить 21 785,12 грн., з яких 2789,46 грн. - вивезення побутових відходів (сміття), 11 143,15 грн. - централізоване опалення, 7852,51 грн. - утримання будинків та прибудинкової території (а.с. 15-24), 1/3 частина яких становить 7261,71 грн. Разом з тим, суд вважав, що немає підстав для стягнення з відповідача витрат на інші послуги, оскільки належних і допустимих доказів, які підтверджують, що ці витрати пов`язані з утриманням спільного майна або пов`язані з послугами, які отримувала відповідач у вказаний період суду не надані. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду оскаржене відповідачем, доводів щодо обґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, тому апеляційний суд перевіряє рішення лише в частині задоволених позовних вимог. З висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 1/3 частини витрат, понесених на утримання будинку та прибудинкової території та централізованого опалення, - колегія суддів погоджується, враховуючи наступне. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, не повідомивши належним чином відповідача про дату, час та місце слухання справи, колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до приписів статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Так, суд першої інстанції у встановленому законом порядку отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 18 зворот). Цю ж адресу відповідач зазначає як своє місце проживання в апеляційній скарзі та стверджує, що проживає за зазначеною адресою. Суд першої інстанції, виконуючи приписи статті 128 ЦПК України, направив відповідачу судову повістку про слухання справи, призначене на 21 лютого 2023 року о 14 год 00 хв. за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача. До суду повернулася поштова кореспонденція з трек-номером 0780100149481 з відміткою працівника відділення поштового зв`язку "Адресат відсутній за вказаною адресою", проставленою 04 лютого 2023 року. Крім того, суд першої інстанції повідомляв відповідача про дату, час та місце слухання справи шляхом розміщення оголошення на сайті Бородянського районного суду Київської області. Отже, суд першої інстанції вжив всіх максимально можливих заходів для повідомлення учасника справи про дату, час та місце слухання справи. Повернута поштова кореспонденція з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» в контексті приписів статті 128 ЦПК України вважається врученою належним чином. З огляду на викладене, вказані доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, оскільки не знайшли свого підтвердження щодо недотримання судом вимог закону стосовно належного сповіщення судом учасника справи про дату, час та місце судового засідання. Відповідно до ст. ст. 156, 162 ЖК України, власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Обов`язок на власника житлового приміщення по несенню витрат на утримання будинку та прибудинкової території, сплаті комунальних послуг покладений ст. 322 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Так, згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Згідно із ч.1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до п. 9 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05 вересня 2018 року, що набула чинності 13 вересня 2018 року, під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном, та з дотриманням: встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості житлово-комунальних послуг; вимог до якості, в тому числі щодо періодичності виконання (надання) таких робіт (послуг), визначених договором управління. Відповідно до п. 12 та 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, що була чинною у період спірних правовідносин, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Отже, позивач та відповідач в силу вимог статей 322, 360 ЦК України зобов`язанні утримувати майно, що їм належить, та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 592/3181/16-ц , аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Суд першої інстанції встановив, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а саме: позивачу ОСОБА_3 належать 2/3 частки вказаної квартири, а відповідачу ОСОБА_1 - 1/3 частки, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину за законом. За період з 01 січня 2017 року до 28 серпня 2021 року та у жовтні 2021 року позивач сплатила кошти за надані житлово-комунальні послуги на загальну суму 51 112,17 грн, що підтверджується копіями квитанцій, довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 30 серпня 2021 року з додатком. Враховуючи те, що відповідач не проживає у квартирі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов`язана нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг, пов`язаних з опаленням квартири та з утримання будинку та прибудинкової території. Суд на підставі доказів в матеріалах справи визначив, що вартість спожитих комунальних послуг, до обсягу яких входять централізоване опалення, утримання будинку та прибудинкової території, складає відповідно 11 143 грн. 15 коп. та 7852 грн. 51 коп., тобто загальна сума - 18 995 грн. 66 коп., 1/3 частина з яких становить - 6331 грн. 89 коп. Встановивши, що відповідач ОСОБА_1 , будучи співвласником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , не сплачує кошти за централізоване опалення квартири та плату за утримання будинку та прибудинкової території, при цьому позивач ОСОБА_3 за період з січня 2017 року по серпень 2021 року сплатила кошти за вказані послуги на суму відповідно 11 143 грн. 15 коп. та 7852 грн. 51 коп., тобто загальна сума - 18 995 грн. 66 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів відповідно до її частки у праві власності на майно - 1/3 частину , що становить - 6331 грн. 89 коп. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до помилкового, суб`єктивного тлумачення норм права. Відповідач, будучи співвласником 1/3 частини квартири, в силу вимог статей 319, 322, 360 ЦК України зобов`язана утримувати своє майно пропорційно своїй частці у праві власності та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження цього майна у строки, встановлені договором або законом. Витрати на оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території та за централізоване опалення квартири (вартість яких нараховується виходячи з площі квартири, опалювальної площі) є витратами на утримання нерухомого майна та сплачуються власниками квартири незалежно від проживання у ній та від кількості проживаючих, тому надана відповідачем до апеляційної скарги довідка від 04.09.2023 року, видана старостою с. Блиставиця Бучанської міської ради Микиша С.М. про те, що ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_2 , та акт депутата Бучанської міської ради від 04 вересня 2023 року, правового значення для вирішення спору в цій частині не мають. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що вивезення побутових відходів відповідно до ст. 5 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» є окремою комунальною послугою, яка відповідно до банківської виписки із особового рахунку ОСОБА_3 , стала їй нараховуватись з вересня 2018 року у зв`язку з виокремленням послуги з вивезення побутових відходів із переліку послуг на утримання будинків Законом України «Про житлово-комунальні послуги», та вартість якої нараховується, виходячи із кількості мешканців квартири. Відповідно до рішення Київської міської ради № 479/4543 від 17 квітня 2018 року послуга з вивезення побутових відходів визначена окремою комунальною послугою . Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва» №1589 від 08.12.2017 року, КП «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення та захоронення побутових відходів. В газеті «Хрещатик» від 08.06.2018 року № 61 (5112) оприлюднено оферту до публічного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, а також тарифи та норми на надання послуг з вивезення побутових відходів виконавця послуг. Вказаний договір опубліковано на сайті КП «Київкомунсервіс» www.kks.kiev.ua. Пунктом 1.1 договору визначено, що виконавець надає послуги з вивезення побутових відходів відповідно до «Правил надання послуг з вивезення побутових відходів», затверджених постановою КМУ від 10.12.2008 року №1070, рішення Київської міської ради від 14.12.2017 №697/3704 «Про деякі питання щодо поводження з побутовими відходами на території міста Києва», «Правил благоустрою території міста Києва», розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 5.2.8 договору споживач зобов`язується письмово інформувати виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача протягом 30 календарних днів. Пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що норми споживання комунальних послуг - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Згідно п. 11 ч. 2 ст. 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Таким чином, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вказаних нормативних актів вартість послуг з вивезення побутових відходів нараховується на фактичну кількість проживаючих у квартирі мешканців. Як вбачається з довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з 25 вересня 2018 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 . Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних доказів тих обставин, що у період з часу окремого нарахування послуг з вивезення побутових відходів ( з вересня 2018 року) відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована або фактично проживала у квартирі, що належить їй на праві спільної часткової власності. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 1/3 частини витрат на вивезення побутових відходів ( 2789 грн. 46 коп. /3 = 929 грн. 82 коп.) слід відмовити. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу. Суму заборгованості слід зменшити на 929 грн. 82 коп., оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідач ОСОБА_1 користувалась цими послугами, проживаючи у квартирі, 1/3 частка якої належить їй на праві спільної часткової власності. Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума : 7261 грн. 71 коп. - 929 грн. 82 коп. = 6331 грн. 89 коп. Відповідно до ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, то з відповідача на її користь підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі, в якій задоволено позовні вимоги: 908 грн. х 37,2 % = 337 грн. 80 коп. Однак у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до суми позовних вимог, у задоволенні якої позивачу було відмовлено, та пропорційно до оскаржуваної відповідачем суми : 1362 грн. х 12,8% = 174 грн. 34 коп. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи викладене та вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі : 337 грн. 80 коп. - 174 грн. 34 коп. = 163 грн. 46 коп. Керуючись статтями 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року - змінити в частині суми відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги та судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги в порядку регресу з іншого співвласника квартири - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги кошти в розмірі 6331 ( шість тисяч триста тридцять одну) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 163 грн. 46 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня прийняття постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.