Постанова Київський апеляційний суд № 370/416/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 370/416/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14717/2024Головуючий у суді першої інстанції - Білоцька Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Мережко М.В., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Дієса» у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 37 155,10 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у період з 03.08.2016 по 13.10.2023 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Дієса», що підтверджується записами у трудовій книжці ( НОМЕР_1 ). Відповідно до наказу № 07/31/1 від 31.07.2023 ТОВ «Дієса» з 01.08.2023 оголосило про простій не з вини працівників до моменту відновлення роботи, з оплатою часу простою у розмірі 2/3 окладу. Оскільки позивач не бачила перспектив для продовження трудових відносин 13.10.2023 вона була звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до наказу № Z00/12/10/001 від 13.10.2023 про припинення трудового договору відповідач мав виплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості 26 календарні дні. Проте станом на момент подання заяви грошових коштів позивачем від відповідача не було отримано. 09.11.2023 позивач зверталась до відповідача, шляхом надсилання повідомлень на електронну адресу про надання розрахункового листа та проханням провести розрахунок належних їй виплат, проте відповіді від відповідача не отримала. 11.11.2023 позивач зверталась до ЦМУ Державної служби з питань праці шляхом надсилання листа на електронну адресу та отримала відповідь від 22.12.2023, в якій підтверджується факт порушення зі сторони відповідача. З відповіді на звернення та в ході перевірки вдалось встановити, що відповідачем нарахована заробітна плата у розмірі 13 987,45 грн, до суми якої включено оплату простою за 9 днів та компенсація за 26 дні невикористаної відпустки. Оскільки на день проведення розрахунку (13.10.2023 - 01.04.2024) минуло 122 робочих дні, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, які має сплатити відповідач на користь позивача становить 37 155,10 грн. У зв`язку із зазначеним, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права (а.с. 1-5, 26-27). Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.06.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Дієса» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 654,46 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 36-40). В апеляційній скарзі, ТОВ «Дієса», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. Вказує, що товариство не заперечує право працівників на отримання заробітної плати у повному обсязі навіть під час дії обставин непереборної сили, оскільки вказані права на достойне життя, отримання заробітної плати за виконану роботу гарантується Конституцією України та численними нормативними актами як національного законодавства так і законодавства Європейського Союзу. Однак, ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі № 910/3368/24, встановлено, що відповідач (все підприємство включаючи всі відділи та філії,) знаходились/ться під дією непереборної сили, на які товариство не може вплинути, а отже, стягнення середнього заробітку при відсутності вини товариства, негативно впливає на можливість погашення заборгованості по виплаті заробітної плати перед іншими працівниками (а.с. 42-47). Відзиву від учасників справи не надходило. У судовому засіданні представник ТОВ «Дієса» - Білека Ю.І. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності об`єктивних підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 36 546,00 грн до 18 654,46 грн, вважаючи, що розмір визначеної суми буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, а також буде відповідати принципам справедливості та співмірності. Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Дієса» 03.08.2016 по 13.10.2023, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 9-10). 13.10.2023 ОСОБА_1 було звільнено з посади у ТОВ «Дієса» за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 12/10/00 від 12.10.2023 (а.с. 10). При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок. Такий розрахунок з відповідачем був проведений лише 01.04.2024 та його розмір склав 18 654,46 грн. (а.с. 28). Позивачем у позовній заяві середньоденну заробітну плату визначено у розмірі 304,55 грн. Відповідач був зобов`язаний провести розрахунок з позивачем у дань її звільнення, тобто 13.10.2023, а тому з період затримки розрахунку при звільнені потрібно обчислювати з 14.10.2023 по 01.04.2024. Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. 23.04.2024 ТОВ «Дієса» отримало сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з якого убачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «Дієса» щодо обов`язку (зобов`язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12.03.2022. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12.03.2022; дата закінчення: тривають на 23.04.2024. Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 справа № 905/857/19). 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час. У листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). 24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами 2 та 3 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. При цьому, не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати. Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку. ТОВ «Дієса», заперечуючи проти вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначило, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільнені сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулась не з вини роботодавця, а внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили (воєнний стан). Такими об`єктивними обставинами, які підтверджуються чисельними звітами про завдання збитків та експертними висновками, стали, зокрема, ракетно-бомбові удари регулярних військових формувань рф, у наслідок чого Торгова мережа «Eldorado», до якої належить ТОВ «Дієса», зазнала значних збитків: а саме фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад товариства, внаслідок потрапляння бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, що спричинило займання, а будівлю складу було повністю знищено, а також знищення/ пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків в особливо великому розмірі. Також, наявність одночасного звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений), що ставить компанію у скрутне становище, і, як наслідок, спричинило не можливість виконання усіх зобов`язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин. Враховуючи зазначені обставини, а також, проаналізувавши надані сторонами письмові докази, зокрема сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.04.2024, яким засвідчується наявність форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання) ТОВ «Дієса», з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, суд першої інстанції не врахував наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та дійшов помилкового висновку про те, що затримка виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулася з вини ТОВ «Дієса». Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» задовольнити. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст виготовлено 18 грудня 2024 року. Суддя-доповідач Судді