Постанова 4824 № 759/13994/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №759/13994/23 Головуючий у 1 інстанції: Сенько М.Ф Провадження №22-ц/824/7315/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Писаної Т.О., Верланова С.М. при секретарі Дибі І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про визнання незаконними та скасування наказів про призупинення трудового договору та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про визнання незаконними та скасування наказів про призупинення трудового договору та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням заяви про зміну предмету позову остаточно просив суд визнати незаконними та скасувати наказ генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 27.04.2022 №39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та наказ від 02.02.2023 №74-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, та стягнути з ДК «Укрспецекспорт» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.04.2022 по день звернення до суду. В обґрунтування позову зазначив, що Наказом генерального директора Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі ДК «Укрспецекспорт») від 30.06.2021 № 128-к ОСОБА_1 з 01.07.2021 було прийнято на роботу в компанію та призначено на посаду провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління (див. запис в трудовій книжці). 27.04.2022 генеральним директором ДК «Укрспецекспорт» було видано наказ №39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Пунктом 4 наказу затверджено список працівників ДК «Укрспецекспорт» дія трудових договорів з якими призупиняється з 28.04.2022 до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (додаток 4 до цього наказу). До списку включено і ОСОБА_1 . Зазначив, що наказ №39-к від 27.04.2022 видано відповідачем з порушеннями вимог ч.1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», при звільненні позивачу не було повідомлено про конкретну причину звільнення, не було запропоновано вакантну посаду, яку він міг зайняти, хоча такі посади були, звільнення відбулось без урахування високої кваліфікації позивача. 26.11.2022 генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» видав наказ №115-ШР «Про зміни у штатному розписі», за яким скороченню, разом з іншими, підлягала одна посада провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління. 02.12.2022 ОСОБА_1 , під розпис, було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймає, та попереджено про наступне вивільнення займаної посади з 03.02.2023. Також ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на день складення цього повідомлення, в ДК «Укрспецекспорт» відсутня інша робота, яку він міг би виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду. Наказом генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 02.02.2023 №74-к ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, звільнено 03.02.2023, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року у задоволені позову було відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що наявність порядку оскарження наказу про призупинення трудових відносин не позбавляє позивача права оскаржити відповідний наказ до суду, у відповідно до норм діючого законодавства. Зазначає, що в позовній заяві від 27.07.2023 і в заяві про зміну предмета позову та доповнення позову новими обставинами від 22.09.2023 в п. 1 прохальної частини позивачем було зазначено вимогу: «Визнати незаконним і скасувати наказ від 27.04.2022 № 39-К «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в частині призупинення ОСОБА_1 дії трудового договору». Посилаючись на позиції Верховного Суду зазначає, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (роботодавцю - надавати роботу, працівникові - виконувати роботу. Жодних обставин, щодо неможливості надати мені роботу Відповідачем в наказі від 27.04.2022 № 39-к не зазначено. Повідомив суд, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, виконував трудові обов`язки дистанційно. Вважає, щo у відповідача була можливість надати апелянту роботу відповідно до моїх трудових обов`язків, обставин які б виключали таку можливість не існувало. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Сторона відповідача не скористалась своїм правом на надання відзиву. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вирішити питання про відшкодування судових витрат. Представник відповідача Сокун С.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Позиція суду апеляційної інстанції Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу належіть залишити без задоволення враховуючи наступне. Фактичні обставини справи, встановлені судом 01.07.2021 ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ДК «Укрспецекспорт» на посаду провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління. 27.04.2022 згідно з п. 4 наказу генерального директора ДК «Укрспецекспорт» за №39-к «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», затверджено список працівників ДК «Укрспецекспорт», дія трудових договорів з якими призупиняється з 28.04.2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (додаток 4 до цього наказу). До списку включено і ОСОБА_1 26.11.2022 наказом генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» №115-ШР «Про зміни у штатному розписі», встановлено скорочення посади провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління. 02.12.2022 ОСОБА_1 , було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймає, та попереджено про наступне вивільнення займаної посади з 03.02.2023. Також повідомлено про те, що станом на день складення повідомлення, в ДК «Укрспецекспорт» відсутня інша робота, яку він міг би виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду. Наказом генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 02.02.2023 №74-к ОСОБА_1 , було звільнено з посади провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління з 03.02.2023, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України. Не погоджуючись із своїм звільненням і наказами ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позову про визнання наказу про звільнення позивача та про поновлення його на роботі є необґрунтованими. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами першою та другою Закону № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Матеріалами справи встановлено, що в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України Міністерством оборони України покладено на ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» першочергове завдання щодо забезпечення закупівель для Збройних Сил України та інших військових формувань сучасного озброєння та військової техніки з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави. Відповідно суттєво змінились обсяг та напрямками господарської діяльності ДК «Укрспецекспорт», фінансові можливості компанії, потреба в кадрах, тощо. У зв`язку з наведеним відповідачем 21.03.2022 був виданий наказ №51 «Про особливості роботи Державної компанії "Укрспецекспорт" в умовах воєнного стану». Цим наказом змінювалися адреси робочих місць частини працівників компанії, спрощувалася система документообігу, на керівників структурних підрозділів покладено зобов`язання у строк до 25.04.2022. подати до управління роботи з персоналом списки працівників, трудові договори з якими можуть бути призупинені відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та пропозиції щодо оголошення простою не з вини працівників відповідно до статей 34 та 113 Кодексу законів про працю України, та зобов`язано керівника управління роботи з персоналом на підставі пропозицій, поданих керівниками з структурних підрозділів, у строк до 27.04.2022 підготувати та подати на розгляд та затвердження проекти відповідних наказів. На виконання наказу начальник юридичного управління компанії подав до управління роботи з персоналом службову записку, за якою, разом з іншим, запропонував призупинити дію трудових договорів з трьома із чотирьох штатних працівників відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління (в тому числі і дію договору з позивачем ОСОБА_1 ), а одному працівнику оголосити простій не з вини працівника. Саме пропозиції керівників структурних підрозділів компанії, на виконання наказу №51 від 21.03.2022, покладені в основу спірного наказу від 27.04.2022 №39-к. Той факт, що частина працівників компанії продовжила виконання службових обов`язків безпосередньо чи віддалено, та наявність певних проваджень в судах щодо захисту інтересів компанії, не суперечить Закону №2136-ІХ. Законодавчі зміни до ст. 13 Закону України №2136-ІХ не ставлять під сумнів спірний наказ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ від 27.04.2022 №39-к видано та виконано без порушень вимог закону і підстав для визнання його незаконним не встановлено. Що стосується звільнення позивача за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Згідно з п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 Цивільного кодексу України, статтях 62, 66, 79, 92 Господарського кодексу України. З огляду на ці норми, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Верховний Суд у постанові від 31.01.2018, у справі № 824/3229/14-а, зазначив, що скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця. У правових висновках (постанова від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18) Верховний суд зазначав, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. З метою оптимізації організаційної структури та штатного розпису ДК "Укрспецекспорт", підвищення ефективності використання виробничого персоналу компанії, відповідно до наказу ДК "Укрспецекспорт" від 26.11.2022 №115-ШР скороченню підлягало 25 % штату та чисельності працівників компанії (всього 105 працівників). Скорочення торкнулось структурних підрозділів компанії у повному складі, та окремих посад в інших структурних підрозділах в організаційно-штатній структурі та штатному розписі компанії. Зокрема, в юридичному управлінні ДК "Укрспецекспорт" були скорочені усі чотири посади провідного консультанта, одна посада провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи з трьох, одна посада провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення договірної роботи з чотирьох. 26.11.2022 наказом генерального директора ДК "Укрспецекспорт" "Про затвердження та введення в дію організаційної структури та штатного розпису Державної компанії "Укрспецекспорт" №117-ШР було затверджено та введено в дію з 26.01.2023 організаційну структуру та штатний розпис ДК "Укрспецекспорт". Таке скорочення було пов`язане із змінами в господарській діяльності компанії внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, тобто у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Позивач був повідомлений належним чином про наступне звільнення належним чином. Порушень судом не встановлено. Відповідно до ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 18.09.2018 (справа № 800/538/17) встановлено, що за приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, ч. 3 ст. 492 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Тобто в попередженні про звільнення працівнику пропонуються не всі вакантні посади, а вакантні посади, які працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Матеріалами справи встановлено, що з дня повідомлення ОСОБА_1 02.12.2022 про наступне вивільнення займаної ним посади і до дня його звільнення 03.02.2023 робота за відповідною професією чи спеціальністю, або інша робота, які б відповідали освіті, кваліфікації, досвіду позивача, не були йому запропоновані з огляду на те, що у вищевказаний період часу у штатному розписі відповідача така робота була відсутня, про що зазначено в довідці кадрового підрозділу відповідача від 11.09.2023 № 25/537. Посилання позивача на те, що в компанії була вакантна посада провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, яку до травня 2022 року займав ОСОБА_2 , не відповідає дійсності, оскільки наказом генерального директора ДК «Укрспецекспорт» від 19.05.2022 № 17-ШР цю посаду було скорочено. Доводи позивача про те, що йому мала б бути запропонована посада провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення, що була вільна у зв`язку із мобілізацією працівника на військову службу, суд відхиляє, оскільки така посада в розумінні закону не є вільною. Дійсно на місце працівника, призваного на військову службу по мобілізації, може бути прийнятий інший працівник з укладенням з ним строкового трудового договору, проте це право керівника підприємства, а не обов`язок. Доводи про те, що позивач мав законні підстави щодо надання йому переважного права на залишення на роботі є безпідставними. Начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління службовою від 28.11.2022 запропонував керівнику компанії скоротити посаду провідного юрисконсульта відділу, яку обіймає ОСОБА_1 , пославшись на те, що інші працівники мають переважне право залишення на роботі, як такі, що мають більш тривалий безперервний стаж роботи в компанії ніж ОСОБА_1 Доводи позивача про те, що він має вищу кваліфікацію в порівнянні з іншими працівниками, суперечать відповідним даним, що викладені в службовій записці. Згідно зі ст. 42 ч.2 ст. 42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Інші працівники, за даними службової записки, дійсно мають більший ніж у позивача безперервний стаж роботи в компанії. Таким чином відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимог ст. 42 КЗпП України. На виконання вимог статей 44, 47 та 116 КЗпП України 03.02.2023, тобто у день звільнення, позивачу було своєчасно видано належним чином оформлену трудову книжку і проведено з ним розрахунок, що не заперечується позивачем. Інших доводів та відповідних їм доказів позивачем не заявлено. Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 грудня 2024 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді С.М. Верланов Т.О. Писана