Постанова 4857 № 500/677/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/677/24 пров. № А/857/13554/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №500/677/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Дерех Н. В., час ухвалення рішення 29 квітня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 29 квітня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні з 20 травня 2022 року пенсії за 30 років вислуги, відповідно до пункту а статті 12 Закону № 2262-ХІІ в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01 лютого 2023 року призначення та проводити виплату пенсії за 30 років вислуги, відповідно до пункту а статті 12 Закону №: 2262- ХІІ в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 26 січня 2024 року №1030-578-Р-02/8-1900/24 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 12 січня 2023 року, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що аналіз норм Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як вислуга років та календарна вислуга років. При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні, і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В той же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Відповідно до наказу управління МЮ України ДУ Забаразька виправна колонія №63 119/ОС-20 30 вересня 2020 року вислуга років позивача становить 23 роки 01 місяць 12 днів, у пільговому обчисленні - 30 років 09 місяців 25 днів. Одночасно статтею 17 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. При цьому, жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами. Крім того, в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Витягом з Наказу №119/ОС-20 від 30 вересня 2020 року "Про особовий склад" ОСОБА_1 , начальника відділу по роботі з персоналом державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" звільнено, згідно з Законом "Про Національну поліцію" за статтею 77 п.1.4. (у зв`язку із скороченням штатів) 30 вересня 2020 року. З цього Наказу вбачається, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 23 (двадцять три) роки 01 (один) місяць 12 (дванадцять) днів, у пільговому обчисленні 30 (тридцять) років 09 (дев`ять) місяців 25 (двадцять п`ять) днів і загальний трудовий стаж для призначення пенсії складає 29 (двадцять дев`ять) років 02 (два) місяці 28 (двадцять вісім) днів. З 01 жовтня 2020 року позивачу призначено пенсію згідно з пунктом "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при загальному стажі 29 років (в тому числі календарній вислузі - 23 роки, страховому стажі 06 років). 12 січня 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила провести з дати призначення перерахунок її пенсії та виплату в розмірі розрахованому відповідно до пункту "а" статті 13 Закону, а саме: в розмірі 70% відповідного грошового забезпечення за 30 повних років вислуги. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1030-578/Р-02/8-1900/24 від 26 січня 2024 року позивача повідомлено про відмову у здійсненні такого перерахунку, зсилаючись на відсутність підстав. Відповідач рекомендував щодо підготовки та подання документів у Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернутися до Управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області. Також, вказав, що згідно із пунктом а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше Задовольняючи частково позов, суд дійшов висновку про наявність достатньої вислуги для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ та наявності підстав для визнання не лише дій відповідача, але й для визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом від 26 січня 2024 року №1030-578/Р-02/8-1900/24 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, при цьому, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 12 січня 2023 року, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні. Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до п.«б» ст.1-2 цього Закону право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно з п."а" ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За змістом п. «б» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Ч.4 ст.17 цього Закону передбачає, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до ст.17-1 цього Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17 липня 1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №393), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб. Згідно з п.1 цього Порядку для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду. За змістом пп.«г» п.3 цього Порядку до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Відповідно до ч.3,4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. Як вбачається з матеріалів справи, начальника відділу по роботі з персоналом державної установи "Збаразька виправна колонія (№63)" ОСОБА_1 звільнено зі служби згідно з п. 1.4. ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів) 30 вересня 2020 року. Зі змісту витягу з наказу №119/ОС-20 від 30 вересня 2020 року вбачається, що вислуга років позивача на день звільнення зі служби становить: у календарному обчисленні 23 (двадцять три) роки 01 (один) місяць 12 (дванадцять) днів, у пільговому обчисленні 30 (тридцять) років 09 (дев`ять) місяців 25 (двадцять п`ять) днів і загальний трудовий стаж для призначення пенсії складає 29 (двадцять дев`ять) років 02 (два) місяці 28 (двадцять вісім) днів. З 01 жовтня 2020 року позивачці призначено пенсію згідно з пунктом "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при загальному стажі 29 років (в тому числі календарній вислузі - 23 роки, страховому стажі 06 років). Відповідно до протоколу за пенсійною справою 1906005344 від 28 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом №2262-ХІІ з 26 жовтня 2020 року у розмірі 54% грошового забезпечення (вислуга років 29 років, календ.23) (а.с.5). Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема, в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення. У контексті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Отже, саме через застосування норм вказаного Порядку календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах, в разі відсутності таких норм у цьому Порядку такого зарахування не відбувається. Положеннями статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «г» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Колегія суддів зазначає, що порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (набрала чинності з 19 лютого 2022 року) внесені зміни до пункту 3 Порядку № 393, а саме: передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії, в тому числі: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була звільнена з Державної кримінально-виконавчої служби 30 вересня 2020 року, тобто до внесення вищезазначених змін, що свідчить про те, що на час звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби у позивача виникли правові підстави для зарахування її календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, у спірних правовідносинах, які виникли між позивачкою та відповідачем, наведені вище обставини спростовують доводи апелянта на необхідність врахування виключно календарної вислуги років позивача для призначення пенсії за вислугу років. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатньої вислуги для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ та наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом від 26 січня 2024 року №1030-578/Р-02/8-1900/24 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а тому правильно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 12 січня 2023 року, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №500/677/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №500/677/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.