Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 945/2292/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 945/2292/24 Перша інстанція: суддя Павленко І.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 945/2292/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом до суду, у якому просив: - скасувати постанову № 686 від 02.08.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 18.09.2024 через додаток monobank («монобанк») позивачу стало відомо про блокування карток Монобанку державною виконавчою службою. Позивач 18.09.2024 звернувся із письмовою заявою до ВДВС Миколаївського РУЮ, в якій просив надати відомості про те, на підставі чого здійснення накладення арешту на карткові рахунки. 23.09.2024 у з виконавчої служби надійшли матеріали, серед яких була постанова № 686 за справою про адміністративне правопорушення від 02.08.2024. 24.09.2024 позов був поданий до суду. За таких обставин вважає, що строк на подання позовної заяви, встановлений ст. 289 КУпАП, з урахуванням положень ст.121 КАС України, пропущено ним з поважних причин. З постановою № 686 від 02.08.2024, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 не погоджується з таких підстав: він не порушив ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в нього завжди с собою є мобільний телефон в якому є військово-обліковий документ сформований в Резерв + с QR кодом , який він завантажив собі у телефон ще 19.06.2024. Згідно відомостей з Резерв + ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та має відстрочку за п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.11.2024 . Позивач визнає той факт, що дійсно його зупиняли працівники поліції 04 серпня 2024 року відвезли до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б (1Б/1), однак після ознайомлення співробітниками поліції з відомостями з електронного військово-облікового документа та паспортом громадянина України його відпустили у той же день. 04.08.2024 ОСОБА_1 не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_5 . Жодних протоколів про адміністративне правопорушення на нього не складалося, позивач не повідомлявся про розгляд щодо нього справи, позивач надав працівникам поліції на огляд відомості з електронного військово-облікового документа. Крім того, позивач вважає, що постанова є незаконною, з урахуванням того, що дата її винесення зазначена раніше ніж обставин, які містяться в ній. Крім того, дата винесення постанови 02 серпня 2024 року не відповідає даті постанови № 686 від 05 серпня 2024 року, що визначено наприкінці цієї ж постанови у відомостях про її отримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказана постанова в порушення вимог ст. 283 КУпАП не містить час вчинення адміністративного правопорушення, в постанові не наведеного жодного доказу, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у позовній заяві позивач зазначає, що у нього мається мобільний телефон в якому є військово-обліковий документ сформований в додатку «Резерв+» який він завантажив собі в телефон 19.06.2024. Однак під час перебування 3-4 серпня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 свій електронний військово-обліковий документ працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки не надав. Факт перебування Позивача в ніч з 3 на 4 серпня 2024 року підтверджується рапортом інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 2 УПП в Миколаївській області ст. л-та поліції Ірини Карпаш від 03.08.2024, витягом єДокумента із мобільного додатку «Дія» та іншими документами по справі. Також позивач в своєму позові вказує, що відносно нього, жодних протоколів не складалося і не повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи. Однак дане твердження не відповідає дійсності оскільки відносно позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 в ніч з 3 на 4 серпня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення № 686 де вказано про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Підписувати протокол позивач в присутності співробітників патрульної поліції відмовився про що в протоколі було зроблено відповідний запис. Копія протоколу № 686 відразу-ж була вручена позивачу, тож він був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Під час складання постанови по адміністративній справі було допущено технічну помилку в даті складання постанови, помилково замість цифри 5 було проставлено цифру 2, що підтверджується текстом самої постанови в передостанньому абзаці, де вказано що постанова № 686 від 05 серпня 2024 року, а також супровідним листом від 06.08.2024 відповідно до якого позивачу 06.08.2024 за вих. № 7629 засобами поштового зв`язку була направлена копія вказаної вище постанови. Конверт із копією постанови № 686 від 05.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повернувся, що свідчить про отримання позивачем конверта з копією вказаної постанови. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський районний суд Миколаївської області рішенням від 24 жовтня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_3 від 02 серпня 2024 року № 686 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_6 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що позивач не перебуває на військовому обліку у відповідача і тому відповідач не має технічної можливості зайти в особистий кабінет позивача для отримання повної інформації про нього. Інформацію яку можливо було отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем отримано і копія роздруківки цієї інформації була надана суду. Під час прийняття рішення суд на даний документ не звернув уваги; - суд першої інстанції не прийняв до уваги, що свідчення позивача, що він перебуваючи в Управлінні патрульної поліції ММУ УМВС України в Миколаївській області надавав працівниками патрульної поліції свій мобільний телефон в якому є військово - обліковий документ сформований в додатку «Резерв+» який він завантажив собі в телефон 19.06.2024 та після перевірки цих документів він був відпущений з УПП УМВС України в Миколаївській області, не мають жодних доказів та ґрунтуються лише на свідченнях самого позивача до того-ж не відповідають дійсності, оскільки позивач був доставлений співробітниками патрульної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 після перебування в УПП УМВС України в Миколаївській області та під час перебування в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 свій електронний військово-обліковий документ працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки не надав. - суд першої інстанції не надав правової оцінки щодо наявності запису в протоколі про адміністративне правопорушення особи, що його склала про відмову позивача від будь-яких підписів в протоколі про адміністративне правопорушення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до рапорту ОСОБА_4 від 03.08.2024 адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час несення служби екіпажем Корвет 301 було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно бази ІПНП знаходиться в активному розшуку ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.03.2024. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого з`ясування обставин справи. Відповідно до протоколу АЗ № 101042 від 04.08.2024 ОСОБА_1 був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 04.08.2024 о 00 год. 30 хв. у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП для з`ясування обставин по справі та складання адміністративного протоколу співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Час фактичного затримання 00 год. 20 хв. 04.08.2024. В графі ознайомлення особи з його правами та обов`язками міститься надпис відмовився. Протоколом зафіксовано, що при особистому огляді тілесні ушкодження виявленні: подряпини в районі обличчя та подряпини ніг, від медичної допомоги відмовився. Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, від надання пояснень щодо скарг або зауважень також відмовився, як вказано в протоколі затримання. Протокол затримання особи не містить інформації де саме була затримана особа. Відповідно до протоколу № 686 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.08.2024, складеному офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшим сержантом ОСОБА_5 , 04.08.2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з працівником національної поліції. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, у якого при собі відсутній військовий обліковий документ у громадському місті. Дана особа була доставлена співробітниками Патрульної поліції Миколаївської області (протокол адміністративного затримання № 101042 від 04.08.2024 р.). Відповідно до вимог Постанови Кабінета Міністрів України від 16.05.2024 № 560 під час здійснення мобілізаційних заходів військовозобов`язані повинні мати при собі військово обліковий документ. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. В тексті протоколу міститься інформація, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 10 хв. 05.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому, в графі «Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» міститься «V», тобто підпис відсутній. В графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» вказано, що «гр. ОСОБА_1 відмовився від підпису, що було зафіксовано боді камерою у присутності співробітниками поліції, БК 470582». В графі «Підпис посадової особи, яка склала протокол вказано « ОСОБА_5 , підпис». Копію протоколу отримав 04.08.2024, однак підпис ОСОБА_1 відсутній. Надалі начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_6 виніс постанову № 686 від 02.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 17000 грн. Не погоджуючись із даною постановою позивач звернувся до суду із цим позовом. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення. Під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності порушені його права, гарантовані Конституцією України, КУпАП, оскільки він не повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи також не містять належних доказів направлення на адресу позивача копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м.Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Відповідно до ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Згідно із пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пункту 4 Порядку, одним із завдань військового обліку є своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 20 Порядку встановлено, що Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: - для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; - для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; - для резервістів - військовий квиток. Згідно з абзацом сімнадцятим пункту 79 Порядку, проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього. Отже, Урядом визначено закритий перелік військово-облікових документів для призовників та військовозобов`язаних. Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню іншими виконавчим органами не підлягає. Відповідно до п.п. 1-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №

559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган). Військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Перелік відомостей, які мають бути зазначені у електронному військово-обліковому документу в електронній формі вказані в пункті

8. При цьому в такому документі відсутні відомості на підставі якого виду військово-облікового документу він сформований. Враховуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що призовник, резервіст, військовозобов`язаний на вимогу уповноваженої на перевірку військово-облікових документів посадової особи може надати такий документ як в електронній, так і в письмовій формі. Підстави, за яких електронна форма не враховується, визначені вказаними вище нормативними актами. Як зазначив позивач, що під час його затримання, так і в подальшому в Управлінні патрульної поліції в Миколаївській області він пред`являв співробітникам поліції відомості з електронного військово-облікового документа сформованого в Резерв + з QR кодом, який він завантажив у свій мобільний телефон 19.06.2024 та паспорт громадянина України і його в той же день відпустили, надавши копію протоколу про затримання. Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив надані позивачем документи: роздруківку інформації з Резерв + Військово-обліковий документ, де вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Миколаїв), «придатний» відповідно до постанови ВЛК від 15.11.2023, має відстрочку за п. 1 ч. 3 ст. 23 до 09.11.2024. Дата уточнення даних 19.06.2024. Міститься відмітка «Дані уточнені вчасно» (а.с.7). Також в матеріалах, які долучені відповідачем до відзиву, міститься фотографія екрану телефону позивача із застосунку «Дія» з його паспортними даними та вказано на фото де розміщена Картка платника податків, що документ оновлено о 01:17 04.08.2024 (а.с.68). Дослідивши наданий доказ, суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що позивач пред`являв працівникам поліції або іншим особам свій мобільний телефон з відкритим застосунком «Дія» як мінімум у зафіксований час, і ці особи мали можливість зробити фото екрану. Так, в матеріалах справи наявні дві роздруківки електронного військово-облікового документа з тотожними відомостями про персональні дані позивача, однак з відмінністю у даті та часу формування такого документа (19.06.2024 (дата реєстрації) та 20.09.2024 (дата звернення до суду)) . Таким чином, апеляційний суд вважає, що функціонал мобільного застосунку «Резерв+» надає можливість користувачу сформувати електронний військово-обліковий документ більше одного разу, а в самому документі відображається дата останнього використання такої функції. Водночас, за змістом спірної постанови та протоколу суть порушення, яке, на думку відповідача, вчинив позивач, полягає у непред`явленні військово-облікового документа. Так, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_6 за результатами розгляду матеріалів справи відносно громадянина ОСОБА_1 , а саме протоколу адміністративного затримання №101042 від 04.08.2024 виніс постанову від 02.08.2024 №686, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Згідно статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа». Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 18 листопада 2021 року у справі № 185/8460/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 685/1153/17. Матеріали справи свідчать, що позивача, всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відсутні докази такого повідомлення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено начебто 03.08.2024, але представник відповідача вказав, що фактично його складено 04.08.2024, а розгляд справи відбувся наступного дня 05.08.2024, чим позбавлено ОСОБА_1 прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Суд першої інстанції при цьому зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право саме завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується тільки інформуванням особи про час та місце розгляду справи, але і дотриманням відповідного строку такого інформування. Як вбачається з досліджених документів, і як підтвердив представник відповідача у суді першої інстанції та не надано додаткових обгрунтувань у апеляційній скарзі, що єдиним доказом належного повідомлення особи, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, є запис боді камери співробітника поліції. До відзиву на позовну заяву відповідачем додано лист ІНФОРМАЦІЯ_2 № 11764 від 20.10.2024 адресований начальнику Управління патрульної поліції ММУ УМВС України в Миколаївській області, з проханням надати відеозапис із бодікамери наряду патрульної поліції «Корвет 301» здійснений під час доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 в ніч з 03.08.2024 на 04.08.2024. В разі неможливості надання відеозапису просять повідомити причину. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, в судовому засіданні представник відповідача повідомила, що відеозапис вони надати не зможуть, оскільки в телефонному режимі була отримана інформація, що строк зберігання таких записів складає 30 днів і вона вже знищена. Інших доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи до суду не надано. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Також слід вказати, що відповідно до п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Оскільки, як стверджує відповідач ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки і все відбувалось в ІНФОРМАЦІЯ_8 , то під час такої перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів. Однак матеріали справи таких доказів не містять. Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що відповідачем не доведено жодним доказом факт повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В контексті зазначених норм апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, даних що підтверджують вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Принагідно слід зазначити, що відповідно до Закону України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи». Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України. Згідно ч. 1, п. 3, 5 ч. 2, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру). Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Держатель Реєстру організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»; надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов`язаного з інших відомчих реєстрів, службовими особами відповідача її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. Відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України. Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі на отримання правової допомоги, тобто було порушено його право на захист. Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення. За такого правового врегулювання на з урахуванням обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення. Під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності порушені його права, гарантовані Конституцією України, КУпАП, оскільки він не повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи також не містять належних доказів направлення на адресу позивача копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не перебуває на військовому обліку у відповідача і тому відповідач не має технічної можливості зайти в особистий кабінет позивача для отримання повної інформації про нього, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідно до пункту 3 Постанови № 559 відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган). До того ж суду першої інстанції було надано витяг із ЄДРПВР «Оберіг» , відповідно для якого позивач не є порушником військового обліку (а.с.67). Посилання апелянта на те, що запис в протоколі про адміністративне правопорушення особи, що його склала про відмову позивача від будь- яких підписів в протоколі про адміністративне правопорушення свідчить про обізнаність про час розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки в силу ст. 248, ч. 1 ст. 268, ст. 277-2, ст. 278 КУпАП ТЦК зобов`язаний належним чином повідомити особу про розгляд справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд вважає, що всупереч встановленому КАС України обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтвердили обставини, на які посилається відповідач. З даного приводу, апеляційний суд також вважає за доцільне зауважити, що в силу приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Колегія суддів зазначає про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Отже, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку начальником ТЦК) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду наведеними зокрема у постанові від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а. В свою чергу, відповідно до правових позицій Верховного суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17 та від 11 грудня 2019 року по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 945/2292/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі А.Г. Федусик