Постанова 4852 № 160/24809/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2025 року м.Дніпросправа № 160/24809/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 160/24809/24 (суддя Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Малюка Василя Васильовича голови Служби безпеки України, ОСОБА_2 першого заступника начальника Головного управління СБУ полковника юстиції, Єни Ігоря Олександровича начальника слідчого відділу Головного управління СБУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: 1) визнати протиправними дії групи осіб: голови СБУ Малюка В.В., заступника Головного управління СБУ Русінова Є.О., начальника слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській області Єна І.О. відносно ненадання інформації по ЄРДР №22023000000000376; 2) за навмисне порушення ними законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» накласти штрафи за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а саме: ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації на: - голову СБУ Малюка штрафом у максимальному розмірі: 1 514 грн. (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2024 р.) * 50 (максимальний штраф по ст. 212-3 КУпАП * 3 (сам ОСОБА_3 не виконав надання інформації, та під його керівництвом через безкарність навмисно не виконали ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) = 227 100 грн.; - начальника слідчого відділу Головного управління СБУ в Дніпропетровській області штрафом у максимальному розмірі: 1 514 грн. (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2024 р.) * 50 (максимальний штраф по ст. 212-3 КУпАП * 2 ( ОСОБА_2 сам навмисно безпідставно не виконав надання інформації, й передав на навмисне безкарне невиконання ОСОБА_5 ) = 151 400 грн.; - начальника слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській обл. Єна І.О. штрафом у максимальному розмірі: 1 514 грн. (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2024 р.) * 50 (максимальний штраф по ст. 212-3 КУпАП) = 75 700 грн.; - зобов`язати уповноважену особу УСБУ в Дніпропетровській обл. надіслати постанову про закриття кримінального провадження та ознайомленні з матеріалами справи ЄРДР №22023000000000376 для подальшого правозахисту; - зобов`язати уповноважену особу УСБУ в Дніпропетровській обл. надіслати чи надати можливість на ознайомлення з матеріалами справи ЄРДР №22023000000000376 для подальшого правового захисту; - зобов`язати уповноважену особу УСБУ в Дніпропетровській області надіслати відповідь на питання, не надане за клопотанням про запит на отримання публічної інформації від 23.05.2024 р. відносно ЄРДР №22023000000000376: чи дійсно, як стверджує проросійське фашистське кібер ОЗУ воно негласна банда СБУ в Дніпропетровській області, тому й не покарана з 2010 року й досі? В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач неодноразово зверталась до посадових осіб Служби безпеки України, Головного управління СБУ в Дніпропетровській області з приводу злочинів, що вчиняються щодо неї групою осіб. За заявою позивача порушене кримінальне провадження. Проте, посадовими особами, вказаними в позовній заяві, порушено вимоги законодавства та не надається позивачу інформація стосовно кримінального провадження, відкритого за її заявою. В зв`язку з допущенням протиправної бездіяльності щодо ненадання інформації на запити позивача щодо кримінального провадження, відповідачів має бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 160/24809/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 голови Служби безпеки України, ОСОБА_2 першого заступника начальника Головного управління СБУ полковника юстиції, Єни Ігоря Олександровича начальника слідчого відділу Головного управління СБУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки спір між сторонами належить розглядати за правилами кримінального судочинства. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач просить оскаржену ухвалу від 18 вересня 2024 року скасувати. В апеляційній скарзі вказує, що бездіяльність службових осіб щодо ненадання публічної інформації може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір між сторонами належить розглядати за правилами кримінального судочинства. Колегія суддів, вивчивши позовну заяву та доводи апеляційної скарги позивача, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що даний спір не віднесений до юрисдикції адміністративного судочинства. Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи (частина перша статті 5 КАС України). Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб`єкт владних повноважень» означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. При цьому, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій. Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій. Матеріалами справи встановлено, що за заявою позивача органами Служби безпеки України порушене кримінальне провадження ЄРДР №22023000000000376, яке в подальшому було закрито. В даному позові позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідачів в межах кримінального провадження. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України). Згідно з положенням статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Наведеними правовими нормами КПК України визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 808/3351/17. Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність указаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. При цьому, Конституційний Суд України в цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві. Оскільки фактично спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю посадових осіб Служби безпеки України, Головного управління СБУ в Дніпропетровській області в межах кримінального провадження ЄРДР №22023000000000376, то з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду. Враховуючи викладене, а також предмет спору, характер спірних правовідносин, юридичну природу обставин у справі, колегія суддів вважає, що даний спір має розглядатись за правилами кримінального судочинства. Щодо аргументів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає що, відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження». Верховний Суд України неодноразово, зокрема, в постановах від 24 квітня 2012 року у справі № 21-989во10 та від 16 вересня 2015 року у справі № 21- 1666а15, вказував на те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Також у постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 420/13296/22 про визнання протиправними дій щодо несвоєчасного та неналежного розгляду звернення та зобов`язання розглянути звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року в справа № 826/2004/18, від 10 квітня 2019 року у справі №808/390/18 та від 28 серпня 2019 року в справі № 1540/5031/18. Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 160/24809/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак