Постанова 4852 № 280/4034/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/4034/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (суддя Калашник Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №45137168 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014. Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45137168 від 14.10.2014, в рамках виконавчого провадження №45137168 з виконання виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №45137168 від 14.10.2014, в рамках виконавчого провадження №45137168 з виконання виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна. Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №54387093 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-к від 22.06.2017. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Мітіною Т.В. про арешт майна боржника №54387093 від 26.07.2017, в рамках виконавчого провадження №54387093 з виконання виконавчого листа від 22.06.2017 №314/3849/13-к на виконання вироку в частині конфіскації майна. Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №54387093. Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що при закінченні виконавчого провадження в порядку п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна боржника не передбачено. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 по справі №314/3849/13-к, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року по справі №314/3849/13-к вирок відносно ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.4 ст. 187 КК України на ч.3 ст.187 КК України і призначено йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На виконання зазначеного вироку, видано виконавчий лист від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна. На підставі вищезазначеного виконавчого листа, Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №45137168 та постановою від 14.10.2014 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Вказане виконавче провадження має статус завершено. В подальшому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року, а справу направив на новий апеляційний розгляд. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року по справі №314/3849/13-к, вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 по справі №314/3849/13-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, на підставі чого призначено йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2017 року, вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2016 по справі №314/3849/13-к залишено без змін. У зв`язку з набранням вироком від 06.12.2016 законної сили видано виконавчий лист від 22.06.2017 №314/3849/13к на виконання вироку в частині конфіскації майна. На виконання виконавчого листа Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №54387093 та постановою від 26.07.2017 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 26.12.2019 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області по ВП №54387093 повернуто виконавчий документ стягувачу. Покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 відбув повністю (а.с.15). Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №357829623 від 11.12.2023 щодо ОСОБА_1 наявні наступні обтяження (а.с.8-11): арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 45137168, виданий 14.10.2014, видавник: державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С. арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 54387093, видавник: Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні №54387093 (а.с.12). На звернення представника позивача щодо зняття арешту з майна, листом від 22.04.2024 №48651/6 відповідач повідомив, що згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №54387093 з примусового виконання виконавчого листа №314/3849/13к від 22.06.2017, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_1 . Державним виконавцем 02.08.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 02.08.2017 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. Державним виконавцем 26.12.2019 винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В межах примусового виконання виконавчого провадження №54387093 накладено обтяження №23427037 на підставі постанови про арешт майна боржника №54387093 виданої 02.08.2017. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження №45137168 з примусового виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього майна ОСОБА_1 , яке є його власністю, на користь держави. Державним виконавцем 14.10.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 14.10.2014 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. Державним виконавцем 08.05.2015 винесено постанову про закінчення ВП на підставі п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону на момент прийняття рішення). В межах примусового виконання виконавчого провадження №45137168 накладено обтяження №8609219 на підставі постанови про арешт майна боржника №45137168 виданої 14.10.2014. З посиланням на приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено про те, що підстави для скасування арешту з майна ОСОБА_1 відсутні (а.с.29-30). Позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду справи, у виконавчому провадженні №54387093 виконавчий документ 26.12.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (що був чинний на момент накладення арешту на підставі постанови ВП №45137168) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Частиною 1 статті 5 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Частиною першою статті 50 Закону № 606-ХІV визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Згідно частини 2 статті 55 Закону № 606-ХІV, державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України. Згідно з частиною 2 статті 52 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 №2341-III додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 59 КК України). Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV (далі- КВК України) передбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 49 КВК України). Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц на виконання вироку в частині конфіскації майна, Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження №45137168 та постановою від 14.10.2014 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Дане виконавче провадження було завершене 08.05.2015 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), про що зазначено відповідачем у листі №48651/6 від 22.04.2024. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року по справі №314/3849/13-к, вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 скасовано. Листом № 48651/6 від 22.04.2024 відповідач повідомив про відсутність, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для звільнення майна з-під арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно частини 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції на момент винесення оскаржуваної відмови) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. За приписами частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, згідно виконавчого листа від 23.09.2014 №314/3849/13-ц, виданого на виконання вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.04.2014 по справі №314/3849/13-к, який скасовано ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року, та дійшов висновку, що арешт накладений на майно позивача за відсутності виконавчого провадження підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що встановлені фактичні обставини є законодавчо встановленою підставою для вчинення саме відповідачем відповідних дій щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача, накладеного у ВП №45137168 з виконання виконавчого листа №314/3849/13-ц від 23.09.2014. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016, виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1403-VIII від 02.06.2016, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Судом першої інстанції було встановлено, що у виконавчому провадженні №54387093 виконавчий документ постановою від 26.12.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що на час розгляду справи, у виконавчому провадженні №54387093 виконавчий документ 26.12.2019 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 26.12.2022. Матеріали справи не містять доказів поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника №54387093 від 22.07.2017 та наявності підстав для зобов`язання відповідача зняти арешт, накладений на все нерухоме майно позивача згідно з постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у виконавчому провадженні №54387093. Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції. Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. За приписами ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення №2432/5). Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу. В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника). Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: - про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII; - про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; - про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання. 26.12.2019 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №54387093, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні виконавчий документ №314/3849/13-к від 22.06.2017 не перебуває, але відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників. Згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Вірними є висновки суду першої інстанції, що збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII. У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду. Суд першої інстанції вірно виходив з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права та врахував обставини справи, встановлені та дійшов вірного висновку, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 14 січня 2025 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш