Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6396/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 р. Справа № 480/6396/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 25.10.24 по справі № 480/6396/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.04.2024 №184150013561 про відмову в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді слюсаря-монтажника 5 розряду з 01.01.2005 по 31.03.2009; у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015; у ТОВ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 01.11.2017 по 28.08.2018 та з 26.11.2018 по 19.11.2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та призначити пенсію за віком з дати досягнення пенсійного віку, а саме з 15.05.2024. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що спірні періоди роботи позивача на підприємствах розташованих на території російської федерації підтверджені записами в трудовій книжці та довідкою про заробітну плату з місця роботи. На думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що на момент роботи позивача у спірні періоди Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992року, на яку посилається відповідач, була чинною, а тому її гарантії розповсюджуються на позивача. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 23.04.2024 №184150013561. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді слюсаря-монтажника 5 розряду з 01.01.2005 по 31.03.2009; у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015; у ТОВ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 01.11.2017 по 28.08.2018 та з 26.11.2018 по 19.11.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в апеляційній скарзі зазначає, що з 01 січня 2023 року з російською федерацією припинена участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентними органами держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації відповідно до записів трудової книжки від 04.04.2005 року НОМЕР_1 з 01.01.2005 по 31.03.2009, з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015, з 01.11.2017 по 28.08.2018, з 26.11.2018 по 19.11.2019, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно листа Мінсоцполітики № 411/0/2-23/54 від 12.01.2023. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.2004р. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж особи становить 28 років 07 місяців 02 дня. Отже, на переконання представника апелянта, позивач матиме право на пенсійну виплату з 16.05.2027, або при набутті необхідного страхового стажу Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому зазначає, що спірні періоди роботи позивача не зараховані до його страхового стажу з тих підстав, що з 01 січня 2023 року з російською федерацією припинена участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Отже, робота позивача на підприємствах, розташованих на території рф у спірні періоди не може бути зарахована до страхового стажу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.04.2024 року звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.04.2024 №184150013561 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови слугувало не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді слюсаря-монтажника 5 розряду з 01.01.2005 по 31.03.2009; у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015; у ТОВ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 01.11.2017 по 28.08.2018 та з 26.11.2018 по 19.11.2019, та як наслідок - відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком від 23.04.2024 №184150013561 є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частин першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Згідно із статтею першою Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав -учасниць Угоди. В силу вимог статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. У відповідності пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За змістом частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Згідно зі статтею 22 федерального закону № 167-ФЗ від 15.12.2001 «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російській федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб. Відповідно до статті 2 федерального закону російської федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу. Згідно з частиною першою статті 10 наведеного вище федерального закону № 173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території рф особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації. При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 14 федерального закону № 173-ФЗ). Відповідно до частини другої статті 14 федерального закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку. Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14). Отже, періоди роботи позивача на території російської федерації у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді слюсаря-монтажника 5 розряду з 01.01.2005 по 31.03.2009; у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015; у ТОВ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 01.11.2017 по 28.08.2018 та з 26.11.2018 по 19.11.2019, а також сплата страхових внесків мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Подібні правові висновки були викладені в постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 560/764/21. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що робота Лябаха Ю.І. у вказані періоди підтверджується відповідними записами трудової книжки та довідкою №4 від 10.11.2015 ТОВ "Механічний завод "Калязинський" про заробітну плату, в якій, зокрема зазначено, що страхові внески до пенсійного фонду внесені за весь період роботи позивача. Разом з тим, ГУ ПФУ в Житомирській області, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, не надало оцінки вказаним обставинам, покликаючись лише на припинення з 01.01.2023 російською федерацією участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1991. Доводи відповідача стосовно припинення участі рф у відповідній угоді, як на підставу не зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу є не обгрунтованими, з огляд на наступне. Після вчинення військової агресії російської федерації проти України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві, а також прийнято постанову від 24.06.2023 № 639, якою припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993. Частиною 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) визначалося, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. За приписами пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до виходу держави-учасниці із Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Вихід держави-учасниці Угоди не може бути підставою для не зарахування при призначені пенсії громадянину України також страхового стажу. Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. Отже, доводи відповідача, зазначені в оскарженому рішенні не можуть бути правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території російської федерації, адже такий стаж ним набутий до виходу України із Угоди. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком від 23.04.2024 №184150013561 є протиправним та підлягає скасуванню. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком від 23.04.2024 №184150013561; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді слюсаря-монтажника 5 розряду з 01.01.2005 по 31.03.2009; у ВАТ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 24.05.2011 по 03.04.2012, з 11.04.2012 по 18.01.2013, з 05.03.2013 по 01.07.2013, з 01.10.2013 по 17.01.2014, з 20.03.2014 по 11.10.2015; у ТОВ "Механічний завод "Калязинський" на посаді фрезерувальника 5 розряду у період з 01.11.2017 по 28.08.2018 та з 26.11.2018 по 19.11.2019; а також зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 480/6396/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі № 480/6396/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва