Постанова 4851 № 480/6088/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 р. Справа № 480/6088/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 28.10.24 по справі № 480/6088/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06.09.1999 по 10.09.2007; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06.09.1999 по 10.09.2007. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 06.09.1999 по 09.09.2007 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби. Наказом № 83/ОС від 10.09.2007 відповідно до ст. 63 п. "ж" Положень про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони Сумського слідчого ізолятора - звільнено зі служби в органах ДКВС за власним бажанням. Вислуга років станом на 19.12.2018 складала у календарному обчисленні 09 років 05 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 12 років 01 місяць 02 дні. Починаючи з 07.11.2015 по теперішній час позивач проходить службу в Головному управлінні Національній поліції України в Сумській області. В березні 2021 року у відповідності до контракту прийнятий на посаду молодшого інспектора відділу забезпечення роботи спеціальних майданчиків № 1 на цій посаді станом на сьогодні і перебуває. Відповідно наказу № 187 о/с від 04.05.2023 позивачеві станом на 01.04.2023 встановлено стаж служби в поліції для надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки 16 років 08 місяців 10 днів (п.2, ст. 78 ЗУ "Про національну поліцію"). З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено не було. Позивач вказує, що йому не зараховано вказаний стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивач звернувся з листом до Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо зарахування стажу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції. На своє звернення позивач отримав відповідь про те, що у переліку частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" відсутня служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент з питань виконання покарань), тому період з 06.09.1999 по 10.09.2007 не зараховується до стажу служби в поліції. Позивач вважає, що має право на зарахування стажу служби в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент України з питань виконання покарань) до стажу служби в органах Національної поліції України, оскільки служба в органах кримінально-виконавчої служби України (Державний департамент з питань виконання покарань) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до стажу служби у поліції на підставі п. 3 ч .2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію". Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06.09.1999 по 10.09.2007. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06 вересня 1999 року по 10 вересня 2007 року. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що з 07.11.2015 діє Закон №580-VIII, частиною другою статті 78 якого визначений виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми саме цього Закону. Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України віді7.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393), для призначення пенсій за вислугу років до вислуги років зараховуються зокрема і служба в Державній кримінально-виконавчій службі. На думку відповідача, законодавець чітко розмежовує, що період служби в Державній кримінально-виконавчій службі не зараховується до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 Закону №580- VIII), але зараховується до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років (відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 393). Враховуючи вшцевикладене, вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування до стажу в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 21.09.2004 по 27.02.2023 є безпідставними. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач у період з 06.09.1999 по 09.09.2007 проходив службу в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань. Позивач звернувся до відповідача із листом про зарахування до стажу служби в поліції періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України період з 06.09.1999 по 10.09.2007. 07.06.2024 позивачем до відповідача направлено адвокатський запит з питання зарахування періоду проходження служби в органах ДКВС до загального стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та наданні щорічної додаткової оплачуваної відпустки. Листом від 17.06.2024 відповідачем повідомлено позивача про те, що вислуга років у Державній пенітенціарній службі не була зарахована до стажу служби в поліції, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у збільшеному розмірі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що стаж служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин 1,2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Статтею 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія ст.ст. 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. При цьому частина 5 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. У попередніх редакціях частини 5 статті 23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія ст.ст. 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Отже, фактично законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейських на працівників кримінально-виконавчої служби. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача, під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Таким чином, служба позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.10.2022 по справі №160/11127/20 та від 01.08.2023 по справі №240/30024/21. У постанові від 20.10.2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд дійшов висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції. У постанові від 01.08.2023 року у справі № 240/30024/21 Верховний Суд вказував, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Зважаючи на наведені вище законодавчі норми, встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що позивач має право на зарахування до стажу служби в поліції період роботи в органі Державної кримінально-виконавчої служби України з 06.09.1999 до 10.09.2007 для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки. Посилання відповідача на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є неприйнятними, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Отже, відповідач розглядаючи заяву позивача неправильно застосував вимоги ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" та, як наслідок безпідставно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції календарний строк його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 06.09.1999 до 10.09.2007. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19 та від 19.11.2019 у справі № 520/903/19, колегія суддів вважає безпідставними, позаяк спірні правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06.09.1999 по 10.09.2007 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 06 вересня 1999 року по 10 вересня 2007 року. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі № 480/6088/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 480/6088/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва