Постанова 4857 № 300/5414/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Чуприна О.В. 13 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5414/24 пров. № А/857/31001/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 300/5414/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 09.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2024р. №0706274-2409-0911-UA2606021000009142. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2023р. ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за змістом якого продавець передав у власність покупцю наступне нерухоме майно: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, з них житловий будинок загальною площею 166 м2, гараж загальною площею 21 м2, ворота, розташовані на земельній ділянці площею 0,0497 га, кадастровий номер 2624855800:01:008:0106, за адресою: АДРЕСА_1 . 20.01.2023р. вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Коцан О.Б. та зареєстровано в реєстрі за №88. На підставі вказаного договору внесено запис про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №49030979, датою якого визначено 20.01.2023р. Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складові частини об`єкта нерухомого майна, про реєстрацію права власності №320761093 від 20.01.2023р. становлять житловий будинок "А", загальною площею 166 м2, гараж "Б", загальною площею 21 м2 та споруда ворота "1", загальною площею 4,3 м2. Із змісту проекту "Реконструкція індивідуального житлового будинку під житловий будинок з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 ", розробленого на підставі договору, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 №187/23 від 14.04.2023р., передбачено проектні рішення з дотриманням санітарних, будівельних та протипожежних нормативних вимог, у тому числі, загальна площа об`єкту будівництва становитиме 713,21 м2. ТзОВ "Екоекспертиза" затвердив експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва №22/0324Е-06/23 від 22.06.2023р., реєстраційний номер у Єдиній державні електронній системі у сфері будівництва (надалі по тексту також ЄДЕССБ) EX01:0783:5430-1419-6348 за проект реконструкції житлового будинку за №187/23 від 14.04.2023р. з додатком до такого (надалі по тексту також експертний звіт №22/0324Е-06/23 від 22.06.2023р). Із змісту експертного звіту №22/0324Е-06/23 від 22.06.2023р., видно, що за результатами розгляду проектної документації, що містить архітектурно-планувальні рішення, в тому числі, з такими технічними показниками, як "загальна площа будівлі 713,19 м2", здійснено висновок про дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва. Відомості про проект реконструкції житлового будинку №187/23 від 14.04.2023р. внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проектні документації ЄДЕССБ 22.06.2023, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом. Із змісту проекту "Реконструкція індивідуального житлового будинку під житловий будинок з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 " №187/23 від 14.04.2023р. присвоєно реєстраційний номер PD01:0725:0913:2787:0619, встановлено, що запланований технічний показник, відповідно до якого загальна площа об`єкту будівництва становитиме 713,21 м2. ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 виготовив технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 станом на 29.11.2023р., інвентаризаційна справа №234, реєстровий №03/175 (надалі по тексту також технічний паспорт за №03/175 від 29.11.2023р.) . Вказаний паспорт містить відомості про Експлікацію приміщень будинку садибного типу, згідно показників котрого загальна площа приміщень, підрахована за формулами розрахунку площ, а саме житлового будинку "А" складає 692,0 м2. Крім того, із змісту Витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ №ІУ101231226150 від 27.12.2023р., видно, що ОСОБА_1 подала на реєстрацію до Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 26.12.2023р. №ПД-261223-45125. За відомостями про об`єкт житлового будинку, вид будівництва визначено як "Реконструкція", дата початку будівництва 29.06.2023р., дата завершення 28.11.2023р., строк введення об`єкта в експлуатацію 28.11.2023р., загальна площа приміщень становить 692 м2. 26.12.2023р. декларація №ПД-261223-45125 зареєстрована головним інспектором будівельного нагляду ДІАМ Панасюк В.В. 27.12.2023р. реєстраційний номер №ІУ101231226150. Як відображено у Витягу з Державного реєстру речових прав за №362429599 від 19.01.2024р., актуальна інформація про об`єкт речових прав за реєстраційним номером нерухомого майна №308773126248, належного на праві власності ОСОБА_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , наступна: об`єктом речових прав визначено "закінчений будівництвом об`єкт", тип об`єкта "житловий будинок з нежитловими комерційними приміщеннями", загальна площа останнього складає 692 м2. Датою державної реєстрації права власності встановлено 20.01.2023р., документи, подані для державної реєстрації: "договір купівлі-продажу, серія та номер: 88, виданий 20.01.2023р., видавник: приватний нотаріус калуського районного нотаріального округу Коцан О.Б.; Витяг з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101231226150, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ". 10.06.2024р. податковий орган здійснив нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік та виніс податкове повідомлення-рішення за №0706274-2409-0911-UA26060210000091421, яким визначено суму податкового зобов`язання за вказаний період в розмірі 31954,60 грн. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із змісту пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. п.6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України. В п.7.3 ст.7 ПК України, видно, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. п.8.1, п.8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. В п.10.1 ст.10 ПК України видно, що до місцевих податків належать податок на майно. п.10.3 ст.10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. ст.265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. В п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). п.п.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України визначено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: -об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; -об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). В п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, зазначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Згідно п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до п.п.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. п.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Водночас, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку) (підпункт 266.7.11 пункту 266.7 статті 266 ПК України). пп. 266.3.2. п.266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов`язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу. У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об`єкт оподаткування (абзаци 1,2 підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України). п.п. 2, 4 "Порядку подання відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №476 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2024 за №240, чинної на момент винесення оскаржуваного рішення), Мін`юст, як суб`єкт подання відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подає ДПС відомості про об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів (далі - нерухоме майно), із зазначенням прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) фізичної особи, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), найменування юридичної особи та її податкового номера, адреси і типу нерухомого майна, його реєстраційного номера та коду адміністративно-територіальної одиниці, загальної та житлової площі нерухомого майна, виду спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної власності), розміру частки у праві спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної часткової власності), підстави виникнення права власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Як на підставу для винесення спірного податкового повідомлення рішення, контролюючий орган покликається на Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396702532 від 26.09.2024р., яка сформована на підтвердження правомірності нарахування спірного податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно ОСОБА_1 .. Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечує факт державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно 20.01.2023р. Водночас, загальна площа житлового будинку станом на дату такої реєстрації становила 166 м2, а внаслідок проведеної реконструкції здійснено державну реєстрацію цього ж об`єкту нерухомості після збільшення загальної площі до 692 м2 у 2024 році, що виключає застосування контролюючим органом бази оподаткування за 2023 рік, виходячи із загальної площі житлового будинку у 692 м2. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV (надалі по тексту також Закон №1952-IV). п.1 ч.1 ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі по тексту також державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В п.п.1,4, ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" видно, що до загальних засад державної реєстрації прав, зокрема, віднесено гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. Згідно абз.4 ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом. п.2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно (надалі по тексту також державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Відповідно до ч.1, ч.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. У свою чергу, відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави. ч.1,ч.2 ст.331 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що програмні засоби ведення Державного реєстру прав повинні забезпечувати можливість електронної інформаційної взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва та забезпечувати отримання: Державним реєстром прав - відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об`єкти, необхідних для державної реєстрації речових прав на такі об`єкти. Електронна інформаційна взаємодія Державного реєстру прав та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва здійснюється у режимі реального часу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України в Порядку організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства розвитку громад та територій України від 23.11.2020р. №4059/5/283 затверджено "Порядок інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва", п.2-п.4 якого визначено, що інформаційна взаємодія здійснюється з використанням інформаційних систем суб`єктів інформаційних відносин, зокрема суб`єкти інформаційних відносин, якими виступають Міністерство юстиції України та Міністерство розвитку громад та територій України, передають та приймають інформаційні файли в обсягах та за змістом, необхідних для надання адміністративних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань. п.4 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В абз.6 ч. 5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", видно, що зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень. ч.3 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що відомостями про об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, яким присвоєно відповідний ідентифікатор), тип об`єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо), загальна та (за наявності) житлова площа приміщень об`єкта (для об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво), відсоток готовності (для об`єкта незавершеного будівництва), адреса об`єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, яким присвоєно адресу), що вносяться на підставі відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в порядку інформаційної взаємодії з такою системою. У разі відсутності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про відповідний об`єкт такі відомості вносяться на підставі документів, поданих для державної реєстрації прав. У разі зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва характеристики такого об`єкта оновлюються в Державному реєстрі прав автоматично в режимі реального часу в порядку інформаційної взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про ідентифікатор такого об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва) з обов`язковим відображенням дати такого оновлення. В той же час, дія положень цього абзацу не поширюється на випадки, коли зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості пов`язана з поділом, об`єднанням такого об`єкта чи виділом частки з такого об`єкта, а також з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта нерухомого майна чи самочинним будівництвом (абз.6 ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Реалізація позивачем реконструкції житлового будинку, визначення загальної площі котрого станом на звітний (податковий) рік є визначальним для з`ясування правомірності здійсненого податкового нарахування та винесеного оскаржуваного рішення, підтверджується наступним: як слідує зі змісту проекту "Реконструкція індивідуального житлового будинку під житловий будинок з нежитловими приміщеннями по вул. Сотенного Довбуша, 5В, в смт. Перегінське, Перегінської ТГ, Калуського району, Івано-Франківської області", розробленого на підставі договору, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 №187/23 від 14.04.2023р., яким передбачено проектні рішення з дотриманням санітарних, будівельних та протипожежних нормативних вимог, у тому числі, загальна площа об`єкту будівництва становитиме 713,21 м2 (а.с.84-129). Відомості про коментований проект реконструкції житлового будинку за №187/23 від 14.04.2023р. внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про проектні документації ЄДЕССБ 22.06.2023р., що підтверджується Витягом (зворотній бік а.с.13 а.с.17). Із змісту Витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ за №ІУ101231226150 від 27.12.2023р. (а.с.21-24), видно, що заявник ОСОБА_1 подала на реєстрацію до Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 26.12.2023р. №ПД-261223-45125 (а.с.21-24). За відомостями про об`єкт житлового будинку, вид будівництва визначено як "Реконструкція", дата початку будівництва 29.06.2023р., дата завершення 28.11.2023р., строк введення об`єкта в експлуатацію 28.11.2023р., загальна площа приміщень становить 692 м2 (зворотній бік а.с.21, зворотній бік а.с.23). Вищевказана декларація від 26.12.2023р. №ПД-261223-45125 зареєстрована головним інспектором будівельного нагляду ДІАМ Панасюк В.В. 27.12.2023р. за реєстраційним №ІУ101231226150. Як відображено у Витягу з Державного реєстру речових прав №362429599 від 19.01.2024р. (а.с.29), актуальна інформація про об`єкт речових прав за реєстраційним номером нерухомого майна №308773126248, належного на праві власності ОСОБА_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , наступна: об`єктом речових прав визначено "закінчений будівництвом об`єкт", тип об`єкта "житловий будинок з нежитловими комерційними приміщеннями", загальна площа останнього складає 692м2. Отже, зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, належного на праві власності позивачу, державна реєстрація якого вже відбулася 20.01.2023р., що полягала у зміні (збільшенні) загальної площі такого об`єкту внаслідок проведеної реконструкції, відомості про що містилися у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва станом на дату винесення оскаржуваного рішення, в силу вимог абз.6 ч.5 ст.12 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", №1952-IV, не мала наслідком автоматичного оновлення таких даних у Державному реєстрі прав з обов`язковим відображенням дати такого оновлення. Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (надалі по тексту також державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені "Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (надалі по тексту також Порядок №1127). п.2 вказаного Порядку роз`яснено термін "закінчений будівництвом об`єкт" закінчений будівництвом об`єкт, який після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна. Особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції врегульовані п.77-п.81 Порядку №1127. Так, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому ст.332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції. В абз.1 п. 58 Порядку №1127, видно, що у разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Правило, передбачене абзацом першим цього пункту, щодо обов`язкової наявності відомостей про технічні характеристики закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта будівництва в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва застосовується також у разі проведення державної реєстрації права власності, реєстрацію якого було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, незалежно від наявності в документах, що подаються для державної реєстрації прав, відомостей про його технічні характеристики, крім випадків державної реєстрації права власності на житло за заявами, поданими в електронній формі, або державної реєстрації права власності в умовах воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування. Щодо порядку здійснення державної реєстрації прав, згідно п.6 Порядку №1127, така проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Державний реєстратор за умови відсутності підстав для неприйняття заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє її в базі даних заяв окремо щодо кожного майна, крім випадків, передбачених законом (п.8 Порядку №1127). Із змісту абз.2 п.12 Порядку №1127, видно, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. п.18 Порядку №1127, встановлено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав. В п.22 Порядку №1127, видно, що після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, формує витяг з нього про державну реєстрацію прав, який є доступним для використання заявником на Порталі Дія та/або в іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника може бути наданий державним реєстратором у паперовій формі з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, шляхом друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 x 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій або електронній формі має однакову юридичну силу та містить обов`язкове посилання на Державний реєстр прав. Колегія суддів звертає увагу апелянта, як суб`єкта владних повноважень на те, що на підтвердження здійснених реєстраційних дій щодо закінченого будівництвом об`єкту, а саме спірного житлового будинку загальною площею 692 м2, належного на праві власності ОСОБА_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , позивач надала Витяг з Державного реєстру речових прав за №362429599 від 19.01.2024р. (а.с.29). Згідно відомостей даного реєстру, підставою формування такого є заява ОСОБА_1 з реєстраційним номером №58923760, дата реєстрації заяви 12.01.2024р., коментований витяг містить підпис та печатку державного реєстратора, ОСОБА_5 , а також покликання на Державний реєстр речових прав. Отже, ОСОБА_1 провела державну реєстрацію права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції і датою такої реєстрації необхідно вважати 19.01.2024р., а не 20.01.2023р. як про це зазначає апелянт. Під час розгляду адміністративної справи щодо оскарження законності дій контролюючого органу з обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно встановити яке саме нерухоме майно належить на праві власності позивачу; Чи зареєстроване воно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; його загальну площу та інші обставини без з`ясування яких неможливо дати оцінку законності дій контролюючого органу у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 10.04.2018р. у справі №809/1332/17 (адміністративне провадження №К/9901/588/17). Суд апеляційної інстанції повторно звертає увагу апелянта, на те, що ОСОБА_1 20.01.2023р. здійснено державну реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, загальна площа котрого станом на таку дату складала 166 м2 (зворотній бік а.с.12 а.с.13). Внаслідок проведеної протягом 2023 року реконструкції, загальну площу житлового будинку збільшено до 692 м2, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав 19.01.2024р. (а.с.29). Отже, протягом податкового періоду 2023 року загальна площа нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , залишалася незмінною та становила 166 м2. З огляду на приписи п.п.266.3.1 п.266.3, п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України, у спірних відносинах розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 року повинен здійснюватися, виходячи із загальної площі об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, та протягом означеного періоду складала 166 м2. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Івано - Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 300/5414/24- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель